Як відомо, гомеостаз – це саморегуляція, яка відображає здатність системи зберігати відповідну стійкість свого внутрішнього стану в процесі розвитку. Ефект саморегуляції, у свою чергу, досягається за допомогою скоординованих реакцій, спрямованих на підтримку динамічної рівноваги системи. Якщо перенести це у площину відповідного територіального утворення, то спостерігається тенденція господарської системи відтворювати себе, відновлювати втрачену рівновагу, розвиватися  та долати опір зовнішнього середовища. З системних позицій гомеостаз обумовлює цілісність внутрішнього середовища, яке забезпечує умови ефективної взаємодії системи з оточуючим середовищем за рахунок взаємно скоординованої роботи її внутрішніх складових. І тут важливим стає встановлення співвідношення загальної домінанти сталості із способом функціонування господарської системи в цілому.

Сутність даного процесу полягає у тому, що характер їх взаємодії постійно змінюється. Тобто стає неможливим говорити про якесь  однозначне уявлення про стан сталого господарювання. Воно змінюється як у просторі, так й у часі і включає в себе набір у достатньому ступені гомеостатичних станів господарської системи, співставних, зокрема, з відповідними етапами економічних циклів.

Також доцільно підкреслити, що перехід від одного стаціонарного стану до іншого обумовлює саме робота гомеостатичних домінант, відповідних таким циклам, наприклад, можна говорити про гомеостатичну домінанту зростання або стабілізації, чи навіть рецесії. Такий перехід від одного гомеостатичного рівня до іншого в рамках збереження загальної траєкторії сталості визначається як “гомеорезис”. У нашому випадку це передбачає в якості цілі суб’єкта управління розвитком повернення до загальної траєкторії сталого господарювання у разі викликаних ендогенними чи екзогенними чинниками відхилень. У такому разі ключовим параметром оцінки динаміки сталого господарювання стає волатильність господарського процесу, тобто ступінь його відхилення від такої загальної траєкторії сталості. Звісно, що в умовах гострого чи хронічного напруження, господарські системи знаходяться у стані постійної перебудови як режиму свого функціонування, так й загального діапазону припустимих змін факторів впливу на системний гомеостаз, що відображається у різних критичних границях волатильності для різних системних станів, обумовлених різними гомеостатичними домінантами.

Системні уявлення про гомеостаз суттєвим чином впливають на організацію управління сталим господарюванням. Тут насамперед йдеться про так звані проактивні форми управління гомеостазом, сутність котрих, на відміну від реактивних форм, перебуває в активному, усвідомленому та цілеспрямованому реагуванні на зміни у взаємодії системи з середовищем її існування з метою досягнення перспективних господарських цілей. Таким чином, управлінськими діями забезпечується не просто повернення до стаціонарного стану, але також досягнення стратегічних цілей розвитку системи на майбутнє.

Враховуючи попередні дослідження відділу щодо методології сталого господарювання, пропонується наступний загальний вигляд організації такого проактивного управління гомеостазом просторового  утворення.

В рамках просторового територіального утворення важливим стає прогностичне виявлення динаміки впливу матеріальних, енергетичних, фінансових, інформаційних та інших потоків на гомеостаз господарської системи. Як відкрита динамічна система, вона повинна мати відповідну організаційно-функціональну структуру, яка сприяє об’єднанню соціуму, виробництва, природно-ресурсного потенціалу, економіки та фінансів у єдиний гармонізований комплекс. При цьому для кожної складової такої системи має бути сформований відповідний гомеостатичний функціонал. Більш того, важливим стає пошук інноваційних методів прогнозування ймовірних загроз,  ризиків та можливостей з детальним аналізом всіх вхідних і вихідних потоків, що стосуються територіального утворення. Більш того, необхідно окремо  проводити цілеспрямований аналіз внутрішнього потенціалу і напрямів формування моделей і форматів сталого господарювання, в основу котрого покладається ранжування за ступенем значущості як загроз і ризиків, так і можливих вигод. Слід зазначити, що створення та підтримка умов, які забезпечують сталість внутрішнього середовища простору господарської діяльності, актуалізується з більшою силою в період масштабних господарських трансформацій.

Відділ методології сталого розвитку