5 лютого 2021 року

21:02:32 05.02.2021 Назад

ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ГОМЕОСТАЗУ СТАЛОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

За методологією сталого господарювання, ключовими стають питання саме про організацію його системного гомеостазу, а також визначення домінантного функціоналу у забезпеченні стабільності процесу саморегуляції та саморозвитку соціо-еколого-економічних систем. Ці питання потребують більш детального вивчення, зокрема щодо  вибору парадигмальної позиції для управління сталим господарюванням. Тут мається на увазі, що в залежності від обраної точки зору формуються принципово різні концептуальні положення щодо вибору шляхів забезпечення процесу сталого господарювання.

Насамперед нагадаємо, що поняття системного гомеостазу доцільно розглядати в якості збалансованого стану динамічної самопідтримуваної рівноваги у процесі розвитку соціо-еколого-економічних утворень, тобто як саморегулівних складних ієрархічних систем аутопоезисної організації зі зворотнім зв’язком, що враховують умови дій ендогенних та екзогенних загроз, ризиків та інших чинників впливу. Отже, у цьому контексті, найбільш гостро постає проблематика управління складним. Відповідно до сучасних парадигмальних поглядів, на сьогодні сформувалось три основних позиції що пов’язані з описом багатьох природних та соціальних процесів, об’єктів та систем. До них відноситься детерміністська концепція, яка розглядає складні системи як сукупність простих систем з передбачуваною поведінкою, стохастична концепція, яка оперує поняттям складних систем як значною мірою неорганізованих та з непередбачуваною поведінкою (неорганізована складність) та концепція організованої складності, у якій системна організація вважається чинником поведінкової організації для складових елементів системи.

Не вдаючись у подробиці їх відмінностей між собою, зупинимось на останній парадигмі, пов’язаній з визначенням  організованої складності (organized complexity). Для третього парадигмальному типу  характерним є оперування так званими системами третього типу, або третього порядку (СТТ-complexity). В нашому випадку важливим стає те, що СТТ охоплюють такий поведінковий клас як живі системи, яким властива самоорганізація. У той же час відмітимо, що вивчаючи концепт сталого господарювання, ми стикаємось з двома за фактом живими системами, до котрих відносяться людина і природа, а також із виробничою системою, яка все більше набуває ознак живої системи, зокрема – циклічності розвитку, здатності до самовідтворення, збалансованого розвитку та самоорганізації за рахунок ендогенних ринкових механізмів. Отже, уся соціо-еколого-економічна система набуває ознаки живої системи, у якій відносини між її складовими  опосередковується складною сукупністю матеріальних та нематеріальних засобів, включаючи виробничі, техніко-технологічні, інформаційні, комунікативні та ін.

Принциповим питанням, яке виводить ці відносини в особливу категорію, є високий рівень їх невизначеності. У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність пошуку інноваційних засобів упорядковуючого характеру щодо ефективного управління такими системами, оскільки традиційні управлінські суб’єкт – об’єктні методологічні підходи не спрацьовують, а для складних систем більш адекватним підходом є полісуб’єктне управління, у якому ефективне управлінське рішення приймається консенсусом стейкхолдерів. Приймаючи до уваги, що  у рамках невизначених систем третього типу дуже важко передбачити на ламінарному, а тим більше – на біфуркаційному етапі  розвитку їх кінцевий стан, тобто очікуваний результат управління розвитком на прогнозну перспективу, у нашому випадку, саме і доцільно  зосереджувати увагу на ідентифікації  на кожному з етапів розвитку домінантних гомеостатичних функціоналів. У такому випадку домінанти в якості центральних, принципових ідей, концептів і функцій одночасно починають виконувати роль програмного забезпечення керованого автомодельного управління системою. В рамках окремої господарської системи формування домінанти відбувається під впливом, говорячи психофізіологічною мовою, інтеро- та екстероцептивних факторів, значущих сигналів, які дають уявлення про внутрішні потреби системи і про напрями зміни стану існування. Така домінанта розглядається як «механізм з однозначною дією», за яким вибудовується так звана домінантна поведінка, відсікається велика кількість потенційних ступенів свободи, а залишаються лише бажані поведінкові формати. Наприклад, за домінантою сталих фінансів, зокрема, кошти інвестуються лише у ті проекти, в яких враховано соціальні та екологічні наслідки їх реалізації. Таким чином, можна вслід за О.О. Ухтомским говорити про те, що домінанта фактично є відповідним «органом поведінки».

З означених позицій, маємо можливість уточнити категорію «стійкість», яку доцільно розглядати в якості однієї з найбільш значущих та одночасно складних і неоднозначних характеристик господарських систем різного рівня. Як бачимо, важливість проблеми забезпечення стійкості господарських систем суттєво зростає на тлі стрімкого ускладнення господарських відносин. У найзагальнішому вигляді під стійкістю системи слід розуміти здатність збереження свого стану, незважаючи на наявність зовнішніх впливів. Втім, різний контекст використання категорії «стійкість» розкриває різноманітність специфіки її змісту і обумовлює неоднозначність смислових відтинків. Зокрема, «стійкість» може виступати властивістю конкретної господарської системи, що розглядається як сукупність структуровано взаємопов'язаних між собою елементів. У цьому випадку правомірно говорити про здатність системи виконувати свої цільові функції і зберігати цілісність навіть в умовах негативних для неї змін зовнішнього середовища. У той же час, стійкість може відображати сталість деякої циклічної послідовності станів, в яких опиняється господарська система у процесі свого розвитку та об’єктивних системних трансформацій. Для відображення даного аспекту і доцільно вживати категорію «сталий розвиток».

Проведені у відділі методології сталого розвитку авторські дослідження показують, що на даний час пріоритетним у процесі сталого господарювання є фінансовий функціонал. Саме фінансова домінанта, поряд з управлінською, надає господарській системі ознаки третього порядку організованої складності. Такий тип організованої складності забезпечує здатність живої системи до гомеостатичного розвитку, з позицій саморозкриття і самотрансформації у процесі чергування ламінарних та турбулентних станів свого еволюційного функціонування за рахунок фінансових механізмів накопичення та розподілу, якими забезпечується відповідними фінансовими ресурсами адекватна реакція усіх інших складових господарської системи на  екзогенні та ендогенні чинники впливу на її розвиток.

Фінансова домінанта розглядається як окрема самостійна, тобто цілісна основоположна системна функціональна складова сталого господарювання, поряд із соціальною, екологічною, економічною та управлінською. Втім відповідно до цього, принциповою функціональною роллю фінансів у господарській системі є забезпечення ефективних відносин розподілу  ресурсів суспільства як між соціальною, економічною та екологічною складовими господарства, так і в середині кожної з них за допомогою відповідних інституцій та інститутів, механізмів та інструментів. Цим вирішуватимуться поточні та перспективні, заплановані та такі, що виникають спонтанно завдання, які постають перед господарською системою у процесі її функціонування та розвитку. При цьому сама господарська система починає автомодельно обирати ознаки  системи третього типу, тобто такої організованої складності, що пов’язана із «керованим хаосом». Фінансова домінанта у такому разі  виконує роль чинника організації стабілізуючого впорядкування взаємодій, насамперед, через системи резервування та зворотних інформаційних і логістичних зв’язків. Більш того, фінансовий функціонал,  як пріоритетний стратегічний напрям формування господарських відносин, у комплексному забезпеченні сталого господарювання виступає в якості принципу-функціоналу, що зосереджує увагу на формуванні сталих відносин розподілу для забезпечення системного гомеостазу в соціо-еколого-економічній господарській системі у цілому за рахунок побудови системи сталих фінансів.

 

Відділ методології сталого розвитку