Техногенна безпека, внаслідок посилення дії техносфери на природне середовище, є важливою домінантою розвитку еколого-економічних систем.  (ЕЕС). В системі з іншими домінантами внаслідок застосування визначеного сценарію розвитку посилення техногенної безпеки сприятиме покращенню соціо-еколого-економічного становища ЕЕС. Як відомо, інноваційно-інвестиційний розвиток потенційно-небезпечних підприємств є важливим напрямом інвестиційно-інноваційної політики природокористування, а її важливою домінантою є підвищення екологічних аспектів якості життя населення. Одним з оціночних індикаторів цієї домінанти є ступінь забруднення атмосферного повітря. Зростаюче антропогенне навантаження на довкілля послаблює природний процес самоочищення атмосфери, що призводить до накопичення шкідливих домішок, які зумовлюють її забруднення. У зв’язку з цим,  оцінка  антропогенного навантаження на повітряний басейн великих промислових міст відноситься до актуальних проблем сьогодення. Також зростає значення науково-методичного забезпечення задач моніторингу, комплексної оцінки забруднення атмосфери агломерацій, як міст так і їх руральних територій, особливо там, де знаходяться потужні стаціонарні джерела забруднення.

Для оцінки техногенного навантаження на повітря використовується показник категорії небезпечності підприємства (КНП). Проте числові значення показника КНП великою мірою залежать від фізичних обсягів шкідливих речовин. Для проведення комплексної оцінки техногенного впливу на повітря є необхідність у розрахунку показника, який оцінював би потенційну небезпеку спектру шкідливих домішок, незалежно від фізичного обсягу викидів.  Такий показник небезпечності структури викидів підприємства (НСВ) пропонується розраховувати за виразом (1):

де  q_i – обсяг викиду i-ї речовини, т, який чисельно дорівнює значенню її частки в структурі викидів, сума значень q_i в структурі викидів: q₁ + q₂ +…+ q_n= 1;

ГДК _с.д – середньодобова гранично допустима концентрація i-ї речовини, мг/м³;

n – кількість шкідливих речовин, які викидаються підприємством;

a_i – безрозмірна константа, величина якої залежить від класу небезпечності речовини, від 0,9 (4 клас небезпеки) до 1,7 (1 клас).

В Київській агломерації лідером за обсягами викидів є Трипільська ТЕЦ, в 2019 р. її КНП становив 8,1 х 10⁶ од. Проте значну частку цих викидів становлять речовини 2 та 3 класів небезпеки – сполуки азоту та сірчистий ангідрид. Тому показник НСВ цього підприємства відносно невисокий – 17,2 од. В той же час в агломерації є підприємства, у яких обсяги викидів відносно невеликі, проте вони генерують шкідливі речовини 1 та 2 класів небезпеки. Це СТОВ «Старинська птахофабрика» (сірководень, диметіламін, фенол, формальдегід – всі 2 клас); ПрАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» (сполуки металів – хром, кадмій, селен, свинець – всі 1 клас); ТОВ «Комплекс Агромарс» (метилмеркаптан, сірководень, диметіламін, фенол, формальдегід – всі 2 клас). Тому їх показники НСВ становлять відповідно 51,4; 42,6 та 39,9 од. Техногенне навантаження на повітря значно посилиться якщо ці підприємства збільшать обсяги своїх викидів.

Для здійснення комплексної оцінки техногенного навантаження на повітря стаціонарних джерел забруднення використано методичний підхід, за яким здійснено нормування показників КНП та НСВ з абсолютних значень у відносні, значення яких знаходяться в інтервалі від 0 до 1. Розрахунок інтегральних індикаторів техногенного навантаження (ІТН) для визначених стаціонарних джерел за нормованими значеннями  КНП та НСВ здійснено за формулою (3):

ІТН_і = √ а_і × в_і                              (2),

де ІТН_і – значення інтегрального індикатора техногенного навантаження для і стаціонарного джерела, од;

a_i –нормований показник КНП для і стаціонарного джерела викидів, од.;

 b_i –нормований показник НСВ для і стаціонарного джерела викидів, од.

Значення ІТН для основних стаціонарних забруднювачів повітря Київської агломерації наведено в таблиці 3:

Таблиця 3

Ранжирування стаціонарних джерел забруднення за значенням ІТН (дані 2019 р.)

Значення ІТН комплексно відображають ступінь техногенного навантаження на повітря визначених стаціонарних джерел як внаслідок обсягів викидів, так і внаслідок небезпеки шкідливих речовин, притаманних кожному джерелу забруднення. 

Відділ екологічної та природно-техногенної безпеки

ГорськийА.М., к.е.н., старший науковий співробітник