Сьогодні у світі постала необхідність включення внеску екосистемних послуг у діяльність економічних суб’єктів на різних ієрархічних рівнях господарювання. Як наголошено в резолюції першого етапу Всесвітнього економічного форуму «Давоський порядок денний», який відбувся 25-29 січня 2021 року, понад 50% світового ВВП (42 трлн дол.) залежить від збереження біорізноманіття. Тому в 21-му столітті уряди все більше орієнтуватимуться на показники «вартості природи», а її здатність виконувати свої функції для підтримки людського добробуту розглядатимуть як послугу, яка має визначену фінансову вартість. Збереження екосистемних послуг, які генеруються екосистемними активами на місцевому рівні, є важливим завданням згідно з концепцією «зеленої економіки», що наголошує на соціально-економічному розвиткові, максимально гармонізованому з процесами збереження навколишнього природного середовища.

Реалізації цього завдання багато в чому сприяє створення природоохоронних територій, що є ключовим елементом екосистемного підходу до формування екологічної політики. Наразі в усьому світі налічується понад 120 тис. фактично визначених природоохоронних територій, площа яких складає приблизно 13,9% суходолу Землі (TEEB, 2009 р.). Такі території забезпечують суттєву користь не лише глобально, але й на місцевому рівні – від постачання цінних продуктів харчування або лікарських рослин до надання культурних послуг. Добробут понад одного мільярда людей (сьомої частини населення планети) значною мірою залежить від природоохоронних територій, зокрема в частині забезпечення харчовими продуктами, паливом або створення сприятливих умов для розвитку місцевої економіки (Проект тисячоліття ООН, 2005 р.). З цієї причини інвестиції, які забезпечують належне функціонування природоохоронних територій та надання ними широкого спектру екосистемних послуг, можуть бути цілком ефективними, адже результати обліку всього комплексу екосистемних послуг підтверджують, що отримувані вигоди часто перевершують витрати. Крім того, оцінка екосистемних послуг з огляду на структуру та специфіку їх продуцента – екосистемного активу – є важливою умовою для вибору оптимальних рішень в екологічній політиці з метою забезпечення раціонального природокористування та недопущення деградації обмежених ресурсів.

Найбільш часто використовуваним методологічним підходом до оцінки вартості екосистемних активів природоохоронних територій громад є оцінювання їх загальної економічної вартості. Цей метод дає змогу визначити вигоди для громад від існування та збереження природоохоронних територій, оцінивши їхні екологічні послуги та обґрунтувавши ефективність пов’язаної з ними господарської діяльності.

Економічну оцінку екосистемних активів природоохоронних територій громад застосовують для вирішення актуальних проблем їх розвитку, а саме для:

1) адекватного визначення ключових економічних показників розвитку;

2) окреслення альтернатив розвитку (наприклад, обґрунтування вибору між збереженням природоохоронної території або її господарським використанням: розвитком енергетики, інфраструктури, сільського господарства тощо);

3) визначення пріоритетності інвестицій у використання й охорону екосистем;

4) обґрунтування в стратегічних планах розвитку громад додаткових витрат на природоохоронні заходи, що дають як екологічний, так і економічний ефект;

5) надання платежів, кредитів, позик, грантів для збереження природоохоронних територій;

6) створення стимулів у місцевого населення для реалізації природоохоронних заходів.

На місцевому рівні важливим завданням є створення квазіринку екосистемних активів, що дасть змогу запровадити обмін послугами екосистем між громадами різного типу. Існування такого ринку є надзвичайно актуальним для громад, на території яких розташовані природоохоронні об’єкти, адже вони є донорами екосистемних послуг не лише для сусідніх громад, але й для цілих регіонів, держав і навіть планети в цілому. Такі громади мають отримувати належні компенсації у випадку обмежень своєї економічної діяльності або мати можливість обміняти вартість екосистемних активів на економічні вигоди, аби забезпечити сталий просторовий розвиток територій. Тому актуальним завданням є розробка ефективних методичних підходів до оцінювання вартості екосистемних активів природоохоронних територій та відповідне нормативно-правове забезпечення впровадження таких підходів з урахуванням сучасних євроінтеграційних викликів і процесів.

Провідний науковий співробітник

відділу екосистемного оцінювання

 природно-ресурсного потенціалу

Патока Ірина Вікторівна, к.е.н., с.н.с.