23 листопада 2021 року

19:53:10 23.11.2021 Назад

СУТНІСНІ ОЗНАКИ ПОЛІСУБ'ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СТЕЙКХОЛДЕРІВ

Визначення характеру полісуб'єктної взаємодії стейкхолдерів на сьогодні набуває важливості з декількох причин. Головною з них є пошук адекватних засобів управління диференційованим простором господарської діяльності на засадах сталого розвитку. При цьому принциповим є питання про визначення сутнісних ознак полісуб'єктності, котрі мають значно більш глибоке підґрунтя ніж сподівається на перший погляд.

На сьогодні доцільним є використання результатів досліджень, котрі характеризують полісуб'єктність за трьома важливими ознаками, а саме з позицій пізнання, ставлення та перетворення. З означених позицій полісуб'єктність усвідомлює себе як окрему цілісність, котра за системними ознаками  відрізняється від інших типів спільностей. Полісуб'єктна взаємодія характеризується спрямованістю діяльності на розвиток себе та іншого. У такому разі вона стає формою безпосередньої взаємодії суб'єктів один з одним, яка здатна породжувати їх взаємну обумовленість формуючи особливий тип спільності – окремий полісуб'єкт.

Слід відмітити, що полісуб’єкт є цілісним динамічним психологічно-соцієтальним утворенням, що відображає феномен єдності розвитку реальних суб'єктів, котрі знаходяться у суб'єкт-суб'єктних відносинах. Сутність полісуб'єкта проявляється у здатності до творчої активності, а також усвідомлення системи відносин між суб'єктами. Все це приводить до формування загального семантичного простору, котрий спрямовує на перетворення навколишнього середовища. Важливим є те, що виступаючи як цілісний суб'єкт, такий простір задає режим формування оновленого типу суб'єкт-суб'єктних відносини з іншими спільнотами.

З феноменологічних позицій полісуб'єктність взаємодії полягає в актуалізації присутності та просуванні справжніх повноцінних суб'єкт-суб'єктних відносин партнерів. З динамічних позицій полісуб’єктність проявляється у взаємній спрямованості векторів активності різних стейкхолдерів на цільові орієнтири загального розвитку. З структурних позицій полісуб'єктна взаємодія є складною системою відносин між суб'єктами, що входять до спільності, та між полісуб'єктом як цілим з іншими спільнотами. З інструментальних позицій полісуб'єктність взаємодії полягає у створенні умов для організації спілкування суб'єктів, у процесі якого відбувається розвиток суб'єктів та полісуб'єкта в цілому. З функціональних позицій полісуб'єктна взаємодія характеризується прийняттям партнерами самого факту існування один одного та визнання самоцінності кожного учасника взаємодії.

Сьогодні дослідники стикаються з низкою проблемних питань, що ускладнюють адекватне відображення реальності людини і суспільства. Саме поява нових важливих властивостей людини, що еволюціонує, приводить до того, що і суспільство не вміщується у рамки основних класичних описових моделей. Таким чином необхідність нового осмислення, насамперед, гуманітарного знання як найважливішого інструменту управління розвитком має об’єктивне підґрунтя. У цьому відношенні можна стверджувати, що гуманітарна наука стає не тільки сферою уявлення соціальної реальності, але й відповідною діяльністю, в якості засобу комунікації, і навіть автокомунікації, котрі визначають тип рефлексії суб'єктів суспільства. За таким підходом функція накопичення знання поступається першістю проектній діяльності з синтезу реальностей людини і суспільства. Тобто модель розвитку проектної гуманітарної науки детермінується прагматикою цілей та цінностей суспільства. Поступово соціогуманітарні проблеми стають домінуючими порівняно з традиційними техногенними та технологічними трансформаційними факторами. Так, на даний час, деякими вченими висувається  теза  щодо формування нового соціогуманітарного технологічного устрою. У цьому типі устрою народжується такий дослідницький напрям як гуманітарна математика. За своїм змістом ця математика орієнтована на розкриття контекстуальної та процесуальної раціональності, для котрої істина характеризується "тут і тепер", і в рамках якої стабілізація взаємодії суб'єктів потребує нетрадиційних засобів впливу. Гуманітарна математика опрацьовує «функції із суттєвими розривами», для котрих теоретичні схеми стають відкритими для культури. Самі розриви заповнюються неформалізованими видами реальності людини і суспільства, які запозичуються з простору культури. Тобто моделі відображення цих процесів звертаються до внутрішнього досвіду суб'єкта та використовують медіатори культури, що виводять суб'єкта у простір, де він отримує додаткові детермінації власного каналу реальності.

Гуманітарна математика постнекласичного періоду орієнтована на відкриття культурних медіаторів, що сприяють створенню потоку креативності з формування нових конструкцій взаємодії. Саме такі медіатори дозволяють суб'єктам господарської діяльності знайти у рамках різних дискурсів спільні точки взаємодії та побудови гомеостатичних комунікацій. На сьогодні вже існує практика конструювання культурних мікросередовищ, через які формуються відповідні типи збалансованих комунікацій різних дискурсів.

З точки зору конструктивістів,  людина у своїх процесах мислення здебільш не відображає навколишній світ, а навпаки активно його конструює. Звідси випливає по-перше, проблема множини реальностей суб'єктів, які живуть, взагалі кажучи, у різних перцептивних та концептуальних світах. По-друге, наявність ситуаційних детермінантів формують реальності різних суб'єктів значною мірою несумірними. По-третє, якщо суб'єкти створюють свої реальності, принциповим стає визначення закономірностей за якими вони  кореспондуються. Останнє є значущою позицією, оскільки у процесі взаємної діяльності, за умов вільного рівноправного партнерства, суб’єкти змінюються. Такий підхід передбачає нередуковане різноманіття, плюралізм різних позицій, точок зору, ціннісних та культурних систем, що вступають одна з одною у відносини діалогу та змінюються внаслідок взаємодії. Це відноситься й до питання спільної еволюції природи та людини (суспільства), визначаючи необхідність встановлення між ними відносин як рівноправних партнерів та співрозмовників у незапрограмованому діалозі в рамках відповідного середовища.

Відділ методології сталого розвитку