Детермінанти, як категорія має дуже багато визначень. У нашому випадку домінанти– це здебільш фактори, які впливають і обумовлюють привабливість впровадження концепту сталого розвитку у життєву практику. Тут можна визначити дві головні групи означень факторів впливу на процеси сталого розвитку господарських систем: зовнішні та внутрішні.

Детермінанти зовнішнього порядку є дуже важливими, оскільки, у багатьох випадках,суттєво впливають на внутрішні процеси, головним чином, через авторитетність всесвітніх трендів розвитку, що задаються діловою міжнародною спільнотою. У такому разі доцільним стає визначення рівня готовності намагань національних рушійних сил відповідати по духу і по суті перспективним напрямам, що задаються смисловими позиціями розуміння подальшого всесвітнього цивілізаційного розвитку.

Говорячи про зовнішні детермінанти, доцільно зосередити увагу на деякі смислові позиції. По-перше, за поглядами Всесвітнього економічного форуму (2020 р.) пандемія COVID-19 створює умови для визначення нових підходів щодо економічного відновлення суспільної діяльності за рахунок визнання необхідності встановлення базових,значною мірою,інноваційнихмайбутніх пріоритетів у господарській діяльності. На думку Британського принца Чарльза, зміни, що можуть бути запропоновані,мають реалізуватися тільки якщо люди самі цього забажають.І це є немаловажною передумовою. Другою позицією на котру слід звернути увагу є точка зору Клауса Шваба, якій, слідуючи за Принцом Чарльзом, стверджує що головною рушійною силою перезавантаження залишається приватний сектор, але доведений до стану відповідального капіталізму. Звісно виникає питання, якою має бути оновлена система. І тут слід зосередити увагу на одну цікаву річ. У нещодавноопублікованій книзі Карла Шваба та Тьєррі Маллерета «COVID–19. Велике перезавантаження», є дуже цікаве твердження про те на яких основах має відбуватися макро-перезавантаження. Підкреслюється, що процес відбудеться у контексті трьох переважаючих сил, важливих для нашого сьогоднішнього світу: взаємозалежності, швидкості та складності.При цьому стверджується, що це тріо впливає,практично на всіх нас, ким би і де б ми не були.З наукових, методологічних позицій, по суті, визначаються базальні детермінанти побудови концептів, програм та проєктів соціального-економічного розвитку господарських утворень різного типу.

З позицій зазначених авторів щодо взаємозалежності, говориться, що взаємозалежний світ це світ глибокого системного взаємозв'язку, у якому ризики впливають один на одного через мережу складних взаємодій. У таких умовах твердження, що економічний ризик буде обмежений економічною сферою або те, що екологічний ризик не матиме наслідків ризиків іншого характеру, не є на сьогодні більше прийнятним.Щодо швидкості, підкреслюється, що сформувалася відповідна культура безпосередності, яка констатує факт, що у сьогоднішньому світі все рухається набагато швидше, ніж раніше.Якби було виділено щось одне, щоб пояснити це разюче збільшення швидкості, то це, безсумнівно, є Інтернет. Ще один важливий і далекосяжний наслідок швидкості полягає в тому, що особи, які приймають рішення, мають більше інформації та більше аналітичних даних, ніж колись, але менше часу для прийняття рішення. Відповідно складності, слід звернути увагу, що її можна визначити як те, що ми не розуміємо або що нам важко зрозуміти. Говорячи про складну систему, автори нагадують вислів Герберта Саймона який визначив її як «систему з великою кількісті елементів, які взаємодіють складнимчином». Складні системи частіше характеризуються відсутністю наявних причинно-наслідкових зв'язків між їх елементами, що робить їх практично неможливими для передбачення. Чим складніша система, тим більша ймовірність того, що щось може піти не так. Складність можна приблизно виміряти трьома факторами:

1) обсягом інформаційного змісту, чи кількістю компонентів у системі;

2) взаємопов'язаністю, що визначається як динаміка взаємної чуйності між цими частинами інформації або компонентами;

3) ефектом нелінійності (нелінійні елементи інколи називають «переломними моментами»). Звісно, що нелінійність є ключовою особливістю складності. Важливим є те, що зміна тільки одного компонента системи може призвести до несподіваного і непропорційного ефекту в іншому місці».Фундаментальність моментупри цьому полягає у тому, що складність обмежує наше знання та розуміння речей.Таким чином, можна говорити про те, що сьогоднішня зростаюча складність суттєвоскорочує можливості управлінціву прийнятті добре обґрунтованих рішень.

Якщо говорити про концепт сталого господарювання, то можна впевнено стверджувати що він знаходиться у рамках орієнтирів спрямованих на перезавантаження господарських систем з позицій врахуваннязгаданих трьохметодологічнихдетермінант.

По-перше,«взаємозалежність»у концепті сталого господарювання обумовлюється поєднанням різноспрямованих факторів розвитку у єдине ціле в рамках різномасштабних просторових утворень господарської діяльності, що визначаються.

По-друге, «швидкість», як фактор забезпечення сталого господарювання, реалізується на базі широкого впровадження інформаційних платформ управління процесами пошуку ефективних цілеспрямованих дій у напряму досягнення бажаних збалансованих рішень.

По-третє, «складність». Ця позиція пов’язується у концепті сталого господарювання з упорядкуванням полісуб’єктного простору господарської діяльності на рівні досягнення системного гомеостазу у поєднанні багатовимірних інтересів стейкхолдерів.

Група внутрішніх детермінант впровадження концепту сталого господарювання включає ряд економічних та неекономічних активаторів процесу сприйняття концепту сталого господарювання.І хоча їх комбінація може значною мірою варіюватись у залежності від предметних особливостей конкретних умов, втім є принципова група факторів на яку слід звертати увагу у першу чергу. Маються на увазі наступні фактори:

      фактор моди на науково-технічний прогрес та отримання задоволення від результатів покращення екологічного стану оточуючого середовища;

      фактор отримання очікуваних преференцій, пов’язаних із зростанням доходів членів спільнот сталого господарювання;

      фактор перспективи покращення демографічної ситуації на територіях сталого господарювання;

      фактор зростання цінності простору життєдіяльності за рахунок використання новацій в управлінні сталим господарюванням»

      фактор зростання конкурентоспроможності територій сталого господарювання.

Окремої проблемою є необхідність пошуку відповідного стандарту оцінки рівня сталого господарювання. У цьому відношенні варто зазначити, що таким стандартом може стати інтегральна характеристика конкурентоспроможності простору сталого господарювання, втім побудованої на інноваційних началах, які відповідають сучасним вимогам.

Відділ методології сталого розвитку