Сучасною особливістю таксометрії господарського простору в Україні є його орієнтація на інноваційні принципи організації, котрі впливають на здатність стейкхолдерів забезпечувати ефективну алокацію інформаційно насичених факторів господарської діяльності. При цьому ініціюючи дифузію нововведень, створюючи передумови для ефективної реалізації правочинів інтелектуальної власності та формування позитивних зовнішніх ефектів просторової концентрації інформаційно-комунікаційних технологій, як одного з ключових факторів конкурентоспроможності відповідних територіальних утворень та окремих суб'єктів господарювання.

Методологічною платформою таксономічної концепції господарського простору, є визнання її подвійної сутності, що одночасно має протяжність і спосіб існування, котра характеризується властивостями багатовимірності, ділимості, дискретності, взаємозамінності, взаємодоповнюваності, ентропії та наявністю енергії протоелементів, об'єднання яких на основі виділення загальних ознак визначено як таксони, що набувають форми суб'єктів та об'єктів, що перебувають у стані перманентної взаємодії.

При цьому відмінності в кількості та якості таксонів у щільності, частоті та інтенсивності взаємодій, ненульовий обсяг трансакційних витрат, нерівномірність освоєння протяжності, що виявляється в диференціації витрат переміщення, і навіть розбіжність ціннісних переваг суб'єктів та порушення принципу методологічного індивіду дуалізму обумовлюють неоднорідність економічного простору, що підкреслює необхідність використання просторової парадигми господарювання, засіб організації якої носить ендогенний характер.

Відповідно до запропонованої методологічної платформи, економічний простір і його складові постійно змінюються під впливом сукупності факторів. Це обумовлює як пошук напрямів досягнення динамічної просторової рівноваги, так й визначення ймовірних траєкторій розвитку. Дослідження процесів просторового розвитку передбачає необхідність використання суміжних з економікою галузей наукового знання. На відміну від ортодоксального підходу до економічного трактування простору, таксономічна концепція розглядає суб'єкти та об'єкти як таксономічні одиниці, що знаходяться у єдності, що проявляється у постійнійтрансформації зовнішніх обмежень.

Запропонований підхід до трактування господарського простору дозволяє пояснити залежність поточної конфігурації просторових утворень від попередньої траєкторії розвитку (ефект «pathdependence»). Поряд з факторами, що визначають порядок прийняття рішення індивідуальними стейкхолдерами, існують також причини просторового характеру, яким належить економія від концентрації активів у рамках територіально локалізованих утворень. У зв'язку з цим таксономічні одиниці можуть розглядатися як носії унікального кумулятивного технологічного та організаційного знання, що розвивають взаємоприйнятні правила поведінки незалежно від рівня їх ефективності, що обумовлено складністю середовища їх функціонування та наявністю тимчасового лага між моментом вибору та отриманням результату.

Виділення таксономічних одиниць, представлених сукупністю дискретних об'єктів і суб'єктів, і трактування господарського простору з використанням моделей багаторівневої таксономії дозволяє говорити про таку їх властивість як фрактальність просторових утворень. Ця властивість полягає в тому, що окремі таксони за своїми основними ознаками подібні до господарського простору в цілому, або його частинам. У той же час простір загалом є  самоподібним до складових частин. Звісно, що таксони розрізняються за рівнем специфічності активів, до яких належать, у тому числі, інтелектуальні, креативні ресурси.

В якості таксономічних одиниць господарського простору України можуть виступати регіони та субрегіональні утворення, муніципальні утворення, тощо, які виділяються відповідно за певним складом ознак. Подібно до загального національного господарського простору, таксони мають характеризуватися здатністю до саморозвитку, певним рівнем стійкості, цілісністю і відкритістю. Межі таксонів можуть не збігатися з адміністративними межами, що стає предметом узгодження між зацікавленими сторонами господарської діяльності.

Слід відмітити, що просторовий фактор ініціює синергетичний ефект взаємодії ресурсів у межах однієї таксономічної одиниці, якщо він характеризується ознакою компліментарності по відношенню до них. Аналіз даної функції господарського простору дозволяє запропонувати підхід до класифікації територіальних утворень, який засновано на виділенні центру, периферії та просторової ексклюзивності, або територій, де просторовий фактор не виконує поставлених йому функцій. Подібний підхід відрізняється від традиційного, який сформувався в умовах панування індустріального господарського укладу та був заснований на обліку домінуючої галузі у структурі громадського виробництва, що дозволяло розглядати чотири групи регіонів: фінансово-економічні центри, експортно-орієнтовані, промислові, аграрно-промислові регіони, але не пояснювало суперечливість динаміки економічних та соціальних індикаторів.

Виконання господарським  простором функції інноватизації взаємодій таксонів і їх складових проявляється в тому, що існуюча просторова організація економіки зумовлює дифузію інновацій і сприяє реалізації позитивного зовнішнього ефекту нововведень. В умовах постіндустріального господарського устрою реалізація функції інноватизації передбачає формування транспортних коридорів, транспортно-логістичних вузлів, інноваційних кластерів, міст ядер на базі інфраструктури, що зумовлюють дифузію інновацій уздовж осей розвитку території.

Фактор просторової організації господарської діяльності виступає у якості об'єктивної передумови формування особливого виду доходів, який визначається як рента розміщення чи просторова рента. Вона трактується як форма реалізації прав власності на присвоєння таксонами доходу від просторових конформацій та конфігурацій, які мають абсолютні та відносні конкурентні переваги і генерують інновації. Наслідуючи класичну традицію, доцільно виділяти просторову ренту I-го роду, формування та присвоєння якої обумовлено положенням таксона в метричній системі координат і просторову вирішення ІІ-го роду, формування та присвоєння якої обумовлено розвитком інформативних комунікативних технологій (ІКТ) та підвищенням рівня щільності, частоти та інтенсивності взаємодій таксонів внаслідок інформатизації господарського простору. Монопольна рента надається тими учасниками взаємодій, які використовують інституційні бар'єри для доступу до участі в комунікаціях для нерезидентів відповідного просторового утворення.

На сьогодні особливої уваги потребує врахування процесів прискорення зміни масштабів господарського простору, що приймають форми злиття, поглинання, приєднання, витікання, поділу просторових утворень. У цьому відношенні слід відмітити, що збереження автономності малих просторових утворень, тем не менш,  має можливість використання ними переваг міжнародного поділу праці та мобільності ресурсів, отримання доступу до іноземних інвестицій, ринків кінцевих товарів та факторів виробництва, що обумовлює зниження транзакційних витрат пошуку інформації та формування порівняльних переваг без включення до складу великого простору.

Однак у нашому випадку цікавим є така універсальна складова таксону як бренд-капітал просторового утворення. Ця категорія у сукупності взаємодій між суб’єктами господарювання відображає генерування, внаслідок відносно більш високої щільності, інтенсивності та частоти взаємодій тощо, рівень упорядкованості взаємодій резидентів і нерезидентів, що підвищують значущість визначеності їхнього вибору.

Відділ методології сталого розвитку