3 листопада 2022 року

22:27:49 03.11.2022 Назад

УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ ЯК ЗАСІБ ПІДТРИМКИ СИСТЕМ СТАЛОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

Сьогодні стало очевидним, що перехід України до сталого господарювання має відштовхуватися від позиції збереження конкурентоспроможності простору життєдіяльності. Відповідно до цього об’єктивно виникає необхідність час від часу вносити зміни в організацію господарської діяльності. Також слід відмітити, що на даний час потреба у змінах стала виникати настільки часто, що не розглядається як виняткове явище навіть й для великої господарської системи. У зв’язку з цим все більше уваги маємо приділяти аналізу методів та організаційних можливостей управління змінами, тобто «менеджменту змін». Підкреслимо, що концепція управління змінами охоплює досить широке коло запланованих, організованих та контрольованих змін в галузі стратегій розвитку будь-яких соціально-економічних систем за різними формами власності. «Менеджмент змін» охоплює також специфічні питання управління господарським простором, включаючи інформаційні, комунікаційні, організаційні, кадрові та інші аспекти.

У рамках концепції сталого господарювання важливо встановити де знаходиться вихідний пункт для процесу змін. Слід відмітити, що управління змінами відрізняється від управління господарським реінжинірингом. Якщо для останнього характерний рух «згори донизу», для першого навпаки «знизу до гори». Але концепція організаційного розвитку значно багатша за варіанти. Вона допускає також ініціювання як у нижній, так й у верхній частинах ієрархії одночасно, так звана «біполярна стратегія». Такий погляд на вирішення проблеми реструктурізації господарської системи є дуже важливим. Управління змінами можна починати також у кількох точках різних ієрархічних рівнях, так звана стратегія «багатьох точок», чи подібно клину у центрі ієрархічної структури, поступово поширюючись на прилеглі територіальні простори  – стратегія «клину».

Вибір доцільності використання того чи іншого методу залежить від багатьох причин. Визначальне значення мають якісні характеристики персоналу, що управляє змінами, а також ступінь упорядкування владних повноважень у процесі проведення змін, як з боку керівників, так й виконавців. Ситуаційна готовність до змін відповідно до однієї з концепцій має оцінюватися залежно від особливостей функціонування господарської системи.

Відмітимо, що основна ідея кожного з методів змін визначає рольові функції учасників процесу. Так, наприклад, представник влади при господарському реінжинірингу – «лідер», при організаційному розвитку – «агент змін». У рамках господарського реінжинірингу головний менеджер виконує роль потужного ініціатора змін. При організаційному розвитку «агент змін», як правило, прискорює процес змін. Функція відповідальних за виконання процесу полягає в тому, щоб сформувати проектну групу, запобігти бюрократичному втручанню, а також безпосередньо надихати та мотивувати виконавців.

Також однією з функція головних координаторів полягає у забезпеченні інформацією про перебіг змін. Роль фахівців, відповідно «шеф реінжинірингу» та «агент змін» у поєднанні з «системою клієнта», полягає у забезпеченні інструментарію змін. Сюди відноситься навчання техніці змін та надання додаткових знань з проблемних рішень. У рамках організаційного розвитку спеціальні знання не монополізовані «агентом змін». До співпраці свідомо залучаються сили «системи клієнта», тобто співробітники у сфері чи простору, що перебудовується. Всі учасники процесу, безумовно, повинні ефективно співпрацювати та працювати в атмосфері свободи.

Аналіз показує, що управління змінами може застосовуватися в найрізноманітніших ситуаціях і набувати різних форм здійснення. Важливою сферою подальших досліджень стають зв'язки, які можуть виникати між внутрішніми та зовнішніми умовами, кадровими параметрами організації, різними видами криз, основними інструментами управління змінами. Тобто важливим є спочатку виявляти зв'язки, а потім робити емпірично обґрунтовані оцінки адекватності стану простору сталого господарювання та змісту інструментарію реалізації змін.

Між господарським реінжинірингом та організаційним розвитком лежить низка проміжних варіантів. Вони можуть відрізнятися ступенем участі членів організації та свободи дій вищого менеджменту у здійсненні змін. Залежно від цього робиться акцент на економічній, соціальній або екологічної ефективності. Саме розуміння ситуативних складнощів, а також ступінь їх радикальності, визначає доцільність та терміновість проведення змін.

Однак, у будь якому випадку, проведення змін має базуватися на сучасних раціональних підходах забезпечення конкурентоспроможності простору життєдіяльності. У сучасних умовах важливо брати до уваги той факт, що істотний внесок у ринкову вартість сучасних господарських систем та їх конкурентоспроможність вносить орієнтація не стільки на мінімізацію витрат, скільки на максимізацію задоволення вимог стейкхолдерів, що обумовлюються можливостями використання наявних ресурсів, компетенцій і здібностей простору ділової активності, включаючи людський та організаційний потенціал.

Процес змін важливо розглядати у співвідношенні з такою формою перетворень якою є реструктурізація. Сутність реструктуризації полягає у задоволенні внутрішніх потреб простору господарської діяльності в самозбереженні та розвитку за допомогою безперервної зміни структури її потенціалу. Реструктуризація, дозволяє привести господарську систему у відповідність з імперативами нового технологічного укладу, підвищити конкурентний статус функціонуючих суб'єктів господарювання, а також забезпечити загальний процес сталого розвитку. Ефективне управління реструктуризацією системи національного господарства передбачає урахування фактору його ідентичності процесу змін. Управлінська ідентичність реструктуризації це відповідна послідовність безперервних управлінських впливів, які дозволяють виділити цикли змін складових, що повторюється в часі, а також петлю реструктуризації – замкнуту у вигляді кільця зв’язків циклів реструктуризації.

Концептуальна схема моделі управління реструктуризацією господарського простору приведено нижче на рисунку.

2022-11-03-222530085

Якщо детермінанти реструктуризації за компонентами змін будуть циклічно співвідносити з цільовими орієнтирами змін та ресурсними обмежувачами розвитку, то маємо реальні можливості, щоб спрямувати систему на досягнення збалансованості інтересів держави, бізнесу та громадянського суспільства.

Відділ методології сталого розвитку