29 листопада 2022 року

23:05:28 29.11.2022 Назад

ПРОСТОРОВИЙ КОНЦЕПТ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ СТАЛОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ УКРАЇНИ

Нестандартний підхід до визначення просторового концепту сталого господарювання потребує переміщення акцентіввід звичайних уявлень про територіальну організацію господарської діяльності, що само по собі, є безумовно важливим, у площину процесів, що їй передують, і котрі значною мірою задають режим використання загальних ресурсів. Тобто на сьогодні інтегруючі властивості організації господарської діяльності переходять від території, як матеріального об’єкту управління, до простору відносин, котрий здебільш розглядається в якості не матеріальної (віртуальної) суб’єктної форми.

Як вже не одноразово говорилось, змін потребують принципи організації господарських систем, у напряму врахування множини інтересів стейкхолдерів. Таким чином управляючи, у першу чергу, принципами упорядкування інтересів стейкхолдеврів, маємо можливість усвідомлено зайнятися реструктуризацією цільових орієнтирів розвитку та методів організації господарських систем. Оскільки на національному господарському просторі комбінацій за типами, видами, інтересами, множини стейклолдерів майже безліч, то об’єктивно виникає необхідність у пошуку якогось узагальнюючого методу їх упорядкування з позиціїдосягнення умов сталого розвитку національноїгосподарської системи у цілому. Само тут йдеться про особливості концептуорганізації простору сталого господарювання. Принциповим стає питання – яким чином можна поєднати часткове, що притаманне малому простору з цілим великого простору, зокрема національного простору. Поєднання може бути реалізованим тільки за умов визначення фракталу організації та управління просторовим розвитком, тобто на принципі упорядкування внутрішньої організації господарської системи. У такому разіповною міроюможна говорити проте, що саме простір як такий може виконувати інтегруючу функцію.

Реструктуризацію існуючої системи господарювання у напряму сталого розвитку доцільно проводити за принципової схемою-концепту забезпечення національного сталого господарювання, що представлено на рисунку нижче.

image

Зосереджуємо увагу на тому, щореструктуризація має складну структуруі охоплює три ключових етапи: реорганізацію, рекомбінацію та ревіталізацію. Головним тут є те, що етапи носять не часовий, а смисловийхарактер. Тобто зосереджується увага на ключових детермінантах, впливаючи на які маємо можливість достягнути цілей найбільш ефективним шляхом. По суті це і передбачає використання методів рекрематики та робастного управління.Виходячи з цього, етап реорганізації тарекомбінації торкаються питань створення відповідних передумов для ревіталізації простору у цілому. Тобто йдетьсяпро зміну ключових принципів за якими проводиться реструктуризаціяпріоритетних процесівй без осучаснення яких практично стає неможливим забезпечити стале господарювання. Як випливає з наданої схеми, ревіталізація простору може проводиться на різних (традиційно прийнятих) рівнях управління як одночасно так й окремо. Такий підхід забезпечується за рахунок розробки форсайт-проєктів, об’єднання множини котрих забезпечується за рахунок впровадження відповідного управлінського фракталу. Зрозуміло, що подальше управління сталим господарюванням має проводиться через інституційне забезпечення, як розробки форсайт-проєктів так й загального моніторингу впровадження їх рекомендацій у життя.

Другий вигляд загального упорядкуванняпроцесу реструктуризації національної господарської системи представлено нижче в таблиці.

image

Відділ методології сталого розвитку