З позицій розвинутих ринкових відносин природні ресурси повинні об’єктивно набувати активної форми. У зв’язку з цим необхідною передумовою стає забезпечення їх інтеграції у простір розвинутих фінансово-економічних відносин з відповідним інституційним забезпеченням. При цьому максимізація доданої вартості, генерованої природо-ресурсними активами, повинна базуватися на підвищенні ступеня їх інтеграції до усіх зазначених середовищ, що можливо завдяки побудові ланцюгів, схем, мереж виробництва нової вартості, в які даний актив повинен бути вмонтований. Слід підкреслити, що для цього виникає нагальна потреба підвищення рівня зв'язності сучасних виробничих систем. Саме інтеграція виробничих потужностей регіонального, корпоративного, кластерного характеру через ефективне управління формуванням та функціонуванням територіальних виробничо-господарських комплексів стає реальною передумовою підвищення рівня капіталізації природо-ресурсних активів у десятки разів.