Домогосподарства є одними з основних землевласників і землекористувачів, а в 90-ті роки минулого століття завдяки цим суб’єктам аграрного підприємництва вдалося уникнути голоду в країні. На жаль, неналежна підтримка держави не дає змоги цій категорії господарств переходити на стандарти господарювання, які вимагаються директивами Європейського Союзу (ЄС). Особливо ускладненим, на наш погляд, для домогосподарств буде вирішення проблеми дотримання вимог Директиви 91/676/ЄЕС стосовно охорони вод від забруднення, спричиненого нітратами з сільськогосподарських джерел.

По-перше, азотисті сполуки містяться як в мінеральних, так і в органічних добривах. По-друге, домогосподарства відчувають перманентний фінансовий дефіцит, що унеможливлює здійснення превентивних заходів щодо обмеження попадання нітратів у водні об’єкти із сільськогосподарських джерел (мова йде про забруднення джерел питного водопостачання внаслідок відсутності належних умов зберігання гною та забруднення органічними та мінеральними добривами водних об’єктів поблизу сільськогосподарських угідь). По-третє, у латентному стані перебуває система служб сільськогосподарського дорадництва, які б консультували домогосподарства щодо поступового створення умов зниження викидів азотистих речовин у водні об’єкти. По-четверте, самі стереотипи поведінки домогосподарств щодо використання земель, проведення сівозмін, агротехнічного та агрохімічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, які формувалися більше 20 років, вимагають фундаментального перегляду.

Домогосподарства входять в групу підвищеного ризику стосовно забруднення водних об’єктів нітратами також через те, що концентрують високу питому вагу поголів’я сільськогосподарських тварин у загальній їх кількості. Найбільша питома вага тварин знаходиться якраз у господарствах населення, а не в сільськогосподарських підприємствах, тому основна база утворення органічних добрив перебуває в цій категорії господарств. На кінець 2013 року в господарствах населення знаходилося 68,3 % поголів’я великої рогатої худоби, зокрема 77,5 % корів. Питома вага свиней становила 51,0 %, овець і кіз – 85,7 %, коней – 91,8 %, кролів – 97,0 %. Це свідчить про першочерговість активізації зусиль держави щодо формування системи заходів імплементації Директиви 91/676/ЄЕС якраз у частині діяльності господарств населення.

Домогосподарства відзначаються значним варіаційним розмахом рівнів використання органічних та мінеральних добрив. Відсоток господарств, які використовують органічні добрива, є значно вищим, оскільки домогосподарства утримують велику рогату худобу, свині та птицю, що дає можливість формувати власну органічну складову підживлення посівних площ. За період з 2005 по 2013 рік відсоток господарств, які використовують органічні добрива, коливався в інтервалі 83–89 % (рис. 1). У 2013 році порівняно з 2005 роком частка господарств, які використовують органічні добрива, знизилася на 5,7 % і склала 83,3 %. Причиною таких змін є те, що поголів’я великої рогатої худоби в особистих селянських господарствах у 2013 році, порівняно з 2005 роком, зменшилося на 789,8 тис. голів, свиней – на 460,4 тис. голів.

Значно меншою є частка господарств, які використовують мінеральні добрива (за період з 2005 по 2013 рік вона коливалась в межах 54,5–56,7 %). Це пояснюється тим, що не всі домогосподарства мають фінансові можливості для придбання мінеральних добрив, тим більше після економічної кризи 2008 року, коли значно зменшилося виробництво вітчизняної продукції і збільшився імпорт.

Рис. 1. Використання органічних і мінеральних добрив домогосподарствами (розраховано за даними Державної служби статистики України)

Ускладнює процеси моніторингу забруднення водних об’єктів із сільськогосподарських джерел також те, що в майже половини домогосподарств земельні ділянки знаходяться не в єдиному масиві, тобто має місце фрагментарність землекористувань. Хоча у 2013 році, порівняно з 2005 роком, в динаміці частки домогосподарств, земельні ділянки яких знаходяться не в єдиному масиві, відбулися зміни в сторону зменшення даного показника (рис. 2). Якщо у 2005 році він становив 44,5%, то у 2013 році – 43,1 %. Незважаючи на деяке зменшення частки домогосподарств, земельні ділянки яких знаходяться не в єдиному масиві, у 2013 році порівняно з 2005 роком фактично не змінилася середня віддаленість земельних ділянок, незважаючи на те, що у 2012 році спостерігалося її збільшення.

Рис. 2. Характеристика земельних ділянок домогосподарств (розраховано за даними Державної служби статистики України)

Приведені вище характеристики внесення домогосподарствами органічних і мінеральних добрив, а також фрагментарність належних їм масивів свідчать про те, що на сьогодні надзвичайно ускладненим є налагодження моніторингу забруднення водних об’єктів нітратами із сільськогосподарських джерел саме цією категорією господарств. При цьому у ЄС забруднення вод нітратами контролюється жорстко.

Основним індикатором ефективності захисту водних об’єктів від забруднення нітратами із сільськогосподарських джерел є концентрація нітратів у підземних та поверхневих джерелах. Багаторічна динаміка концентрації нітратів у підземних водах країн ЄС свідчить про те, що протягом 1992–2012 рр. максимальна величина забруднення 20,40 мг NO3/л спостерігалася у 2006–2007 рр. (рис. 3). З 2009 року спостерігається коливання концентрації нітратів на рівні 19,00–19,30 мг NO3/л.

Рис. 3. Динаміка концентрації нітратів у підземних водах країн ЄС (за даними Європейського агентства з навколишнього середовища)

Європейське агентство з навколишнього середовища (European Environment Agency) відмічає, що загального європейського тренду середньорічних концентрацій нітратів у підземних водах в цілому не спостерігається.

Щодо поверхневих вод ЄС, насамперед річок, концентрація нітратів неухильно знижується протягом 1992–2012 рр. Так, з 2009 року встановилася межа концентрації 1,82 мг NO3/л (рис. 4).

Європейське агентство з навколишнього середовища вказує, що сільське господарство є найбільшим донором забруднення азотом і, у зв’язку із запровадженням директиви ЄС щодо нітратів і вжиття відповідних заходів, в окремих регіонах за останні 10–15 років забруднення нітратами внаслідок сільськогосподарського виробництва значно скоротилося. Це й обумовило тенденцію скорочення концентрації нітратів у річках ЄС.

Рис. 4. Динаміка концентрації азоту у річках країн ЄС (за даними Європейського агентства з навколишнього середовища)

Рівень концентрації нітратів у підземних водах також обумовлено часткою та інтенсивністю сільськогосподарської діяльності в країні. У 2012 році у 23 з 32 країн ЄС за даними станцій моніторингу підземних вод спостерігалася середня концентрація нітратів вище граничного рівня (згідно із Директивою 2006/118/EC – 50 мг NO3/л). Бельгія та Іспанія характеризувалися найвищою часткою (понад 20 %) підземних вод із середньою концентрацією вище граничного рівня. Висока частка (10–20 %) підземних вод із середньою концентрацією вище граничного рівня мала місце в Австрії, Кіпрі, Чехії, Данії, Німеччині, Італії, Чорногорії, Нідерландах і Португалії. Незначна частка підземних вод із середньою концентрацією вище граничного рівня, як правило, (більшість або всі підземні станції характеризуються концентрацією меншою, ніж 10 мг NO3/л) в Албанії, Боснії і Герцеговині, Хорватії, Фінляндії, Ісландії, Литві, Норвегії, Сербії, Швеції та Великобританії. Тобто, переважна більшість країн, де низькою є частка підземних вод з концентрацією нітратів вище граничного рівня, – це країни-колишні югославські республіки та постсоціалістичні країни (Албанія, Литва), а також скандинавські країни.

Результати спостережень Європейського агентства з навколишнього середовища показують, що в Північній Європі концентрація нітратів у підземних водах є низькою, тоді як у Західній Європі рівень цього показника відносно стабільний. У Східній Європі середня концентрація нітратів у підземних водах почала знижуватися після 1996 року, але знову зросла після 2003 року, починаючи з 2008 року концентрація знизилася і відносно стабілізувалася з 2010 року, сягнувши рівня 1992 р. – нижче 10 мг NO3/л.

З приведеного вище випливає висновок про те, що ЄС сформував розгалужену мережу моніторингу забруднення нітратами водних об’єктів із сільськогосподарських джерел, що дало можливість ідентифікувати джерела попадання азотистих сполук і підбирати методи їх локалізації. В Україні необхідно використати цей досвід, особливо щодо скидів азотистих сполук у водні об’єкти домогосподарствами, які не мають змоги утримувати відповідні служби агрохімічного забезпечення.

У зв’язку з широким використанням нітратних добрив у сільському господарстві та їх міграцією в ґрунтові води й харчові продукти поширення нітратних отруєнь набуло в Україні епідемічного значення (за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, гранично допустимі концентрації нітратів у питній воді не повинні перевищувати 45 мг/л NО3 – або 10 мг/л азоту нітратів. Добова норма нітратів становить 5 мг NaNO3 на 1 кг маси тіла людини, або 300–325 мг. Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10) визначають ГДК нітратів у питній воді 50 мг/д3. Самі нітрати не токсичні. Потенційна токсичність їх зумовлена тим, що в надмірних кількостях в організмі людини вони перетворюються у нітрити, які спричиняють зміни стану здоров’я).

Основна частка нітратів (70 %) вживається з овочами, близько 20 % – з питною водою. Надлишок нітратів у рослинах виникає тоді, коли вони їх засвоюють у більших кількостях, ніж це необхідно для утворення органічної речовини. Оптимальною дозою нітратів під час вирощування овочевих культур є 100 кг/га.

Ще в часи Української РСР спостерігалися масові захворювання дітей у зв’язку з надмірним попаданням у джерела питного водопостачання нітратів від тваринницьких комплексів. У 1989 році випадки метгемоглобінемії (отруєння нітратами) було виявлено серед дітей в Маневицькому районі Волинської області1. Результати лабораторних досліджень показали, що в 68 % сільських джерел питного водопостачання (шахтні колодязі і місцевий водогін) вміст нітратів перевищував гранично допустимий рівень. У 84,5 % проб концентрація метгемоглобіну в крові перевищувала нормативні величини. Підвищений вміст нітратів був виявлений також в 38,7 % рослинних продуктів.

Означена ситуація сталася внаслідок того, що над селом, яке розташоване в улоговині, протягом багатьох років функціонував великий тваринницький комплекс. Санітарно-гігієнічні заходи: влаштування санітарно-захисних зон навколо артезіанських свердловин, відкачування води, хлорування і очищення водонапірних башт та промивання водогінної мережі – сприяло покращенню ситуації.

Наведений приклад масового отруєння у Маневицькому районі Волинської області внаслідок негативного впливу стоків тваринницького комплексу показує наскільки згубним може бути нерегульоване попадання у водні об’єкти азотистих сполук із сільськогосподарських джерел.

Враховуючи те, що в Додатках Директиви 91/676/ЄЕС говориться про доцільність формування кодексів гарних сільськогосподарських практик, які встановлюються з метою зменшення забруднення нітратами та мають містити обмеження щодо внесення добрив, особливо це стосується перезволожених, підтоплених, затоплених, замерзлих чи вкритих снігом сільськогосподарських угідь, необхідно законодавчо закріпити запровадження виробничих стандартів сільськогосподарської діяльності, в яких обов’язковим стандартом ввести прийнятий в ЄС допустимий рівень попадання азотистих сполук у водні об’єкти із сільськогосподарських джерел.

На обласному рівні варто створити робочі групи з представників департаментів агропромислового розвитку облдержадміністрацій, громадських організацій, регіональних підрозділів Державного науково-технологічного центру охорони родючості ґрунтів «Центрдержродючість», Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державного агентства водних ресурсів України для розробки дорожньої карти по імплементації Директиви 91/676/ЄЕС, оскільки через значну кількість домогосподарств, які займаються сільськогосподарським виробництвом, а також їх розосередженість, будуть виникати труднощі щодо розробки заходів із налагодження системи моніторингу скидів азотистих сполук у водні об’єкти саме цією категорією господарств.

Названі підрозділи мають встановити уразливі зони попадання нітратів у ґрунтові води, водотоки та замкнуті водойми. Взаємодія перерахованих підрозділів, які реалізують державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, у період відсутності повноцінного інституту сільськогосподарського дорадництва має забезпечити інструментарій імплементації Директиви 91/676/ЄЕС.

Необхідно активізувати роботу громадських об’єднань та відповідних підрозділів системи державного управління щодо реалізації в зоні діяльності домогосподарств пілотних проектів по створенню систем моніторингу скидів азотистих сполук і впровадження виробничих стандартів сільськогосподарської діяльності на основі застосування передового досвіду Європейського Союзу.

З метою розбудови матеріально-технічної бази складування та зберігання гною, який утворюється на тваринницьких фермах, при наданні дотацій на будівництво об’єктів утримання тварин передбачати окрему статтю фінансування будівництва відповідних резервуарів. Крім безпосередньої фінансової підтримки має здійснюватися консультативна робота щодо переконання власників домогосподарств у доцільності вжиття заходів з організованого складування гною у місцях та на віддалях, які унеможливлюють попадання азотистих сполук у джерела водопостачання, особливо питного.

Відділ проблем економіки земельних і лісових ресурсів

ДУ ІЕПСР НАН України

1 Смоляр В.І. Нітрати, нітрити та нітрозоаміни у харчових продуктах і раціонах / В.І. Смоляр, О.І. Циганенко, Г.І. Петрашенко // Проблеми харчування. – 2007. – № 3. – С. 35–44.