· Екологічна політика завжди відбиває певне занепокоєння суспільства станом довкілля та визначає суспільний компроміс між можливим, бажаним і реальним. Отже, вона є синтезом між  готовністю перерозподіляти наявні ресурси та готовністю залучати величезний потенціал громадянського суспільства до вирішення не тільки екологічних проблем, а взагалі формування взаємин, які максимально відповідатимуть уявленням про гармонійний та збалансований розвиток.

· Екологічний податок крім фінансування природоохоронних заходів місцевого значення може спрямовуватися на заходи, що взагалі не мають ніякого відношення до природоохоронної діяльності.  Отже, при формуванні Державного бюджету України на 2016 рік необхідно відновити дію окремих норм бюджетного законодавства щодо забезпечення спрямування надходжень від екологічного податку до спеціального фонду державного та місцевих бюджетів.

· Бізнес. Ми спостерігаємо зміну глобальних ринків і називаємо це циклічними коливанням попиту і пропозиції, кон’юнктури, модерну чи постмодерну в економічних відносинах, однак, насправді, це дещо інше. Це формування нових бізнес-моделей та нових правил гри на полі перспективного утворення ринкового середовища (чи середовищ). Ринкове середовище формується через суспільні мотивації та суспільне сприйняття позитиву від прийнятого рішення. Тренд «зеленого» спочатку був певним міфом, забаганкою, потім став оригінальністю, потім престижністю, а лише потім – вимогою до сучасного ставлення до господарювання та життєдіяльності.

Детальніше за посиланням.