Сфера природокористування, незважаючи на потенційно високу її інвестиційну привабливість, не отримує необхідного обсягу інвестицій для модернізації, реконструкції та технічного переоснащення природоохоронної та природогосподарської інфраструктури. В окремих секторах це зумовлено недосконалістю інституціонального середовища інвестиційної діяльності, зокрема надмірно звуженою специфікацією форм, методів та джерел інвестування.

На жаль за період з 2001 по 2014 роки в динаміці капітальних інвестицій в сільське, лісове та рибне господарство не спостерігалося чіткої тенденції до зростання, за винятком періоду 2001-2008 років, коли країна перебувала у фазі соціально-економічного піднесення (рис. 1). Більше того, висхідний тренд спостерігався як у фактичних, так і в порівняних (2000 року) цінах. Найбільш інтенсивним падіння обсягів фінансування капітальних інвестицій відбулося у 2009 році, що стало наслідком світової фінансової кризи, яка призвела до згортання інвестиційних можливостей суб’єктів підприємницької діяльності та фінансово-банківських установ.

Рис. 1. Динаміка капітальних інвестицій в сільське, лісове та рибне господарство за період з 2001 по 2014 рік (розраховано автором за даними Державної служби статистики України)

Незважаючи на деяке збільшення обсягів фінансування капітальних інвестицій у сільське, лісове та рибне господарство у 2010-2012 роках, у 2013 та 2014 роках знову мала місце низхідна тенденція. Кардинально змінити ситуацію в сторону суттєвого зростання обсягів капітальних інвестицій у природно-ресурсний сектор може розширення спектра об’єктів природно-ресурсного потенціалу, стосовно яких можуть укладатися угоди державно-приватного партнерства. Саме угоди державно-приватного партнерства дадуть можливість розв’язати важливу дилему: збільшити обсяги залучення приватного капіталу за умови збереження державної та комунальної власності на природні та природно-господарські активи.

Розширення сфери застосування партнерських відносин між державою (територіальною громадою) та приватним бізнесом зробить органи місцевого самоврядування безпосередніми учасниками процесів використання, відтворення та охорони природних ресурсів, що виступить необхідною передумовою підвищення рівня господарської самодостатності територіальних громад в умовах децентралізації влади та реформи місцевого самоврядування.

Прийняття Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» має забезпечити суттєве зростання пропозиції деревини на вітчизняному ринку, що призведе до підвищення доступності сировинної бази для малих і середніх суб’єктів лісогосподарського підприємництва і надасть додаткового імпульсу інвестиційним процесам.

Значні резерви нарощення обсягів інвестиційного забезпечення мають місце у видобувній промисловості, оскільки видобуток мінерально-сировинних ресурсів для нашої країни виступає основним чинником подолання хронічної та небезпечної залежності від Російської Федерації, і тут необхідно задіяти усі можливі важелі для того, щоб іноземний і вітчизняний приватний капітал прийшов у сферу видобутку корисних копалин, в першу чергу, паливно-енергетичних ресурсів.

За період з 2001 по 2014 рік в динаміці інвестицій у добувну промисловість і розроблення кар’єрів мало місце декілька основних тенденцій (рис. 2). За період з 2002 по 2008 рік спостерігалася висхідна тенденція в динаміці капітальних інвестицій у фактичних цінах (в цілому мало місце також зростання даного показника у цінах 2000 року), що було зумовлено закріпленням позитивного тренду в розвитку національної економіки в цілому.

На жаль світова фінансова криза 2008 року у 2009 році призвела до різкого скорочення капітальних інвестицій у добувну промисловість і розроблення кар’єрів як у фактичних, так і у порівняних цінах. Але вже починаючи з того ж таки 2009 року і до 2012 року було відновлено позитивні тенденції в інвестиційному забезпеченні підприємств видобувної промисловості, хоча це не завжди супроводжувалося належною віддачею для держави та територіальних громад, а обслуговувало інтереси окремих бізнес-груп.

У 2013 та 2014 роках обсяги капітальних інвестицій у видобувну промисловість та розроблення кар’єрів інтенсивно зменшувалися як у фактичному, так і в порівняному виразі, що однозначно негативно відобразилося на рівні техніко-технологічного забезпечення видобутку окремих видів корисних копалин.

Рис. 2. Динаміка капітальних інвестицій у добувну промисловість і розроблення кар’єрів у фактичних та порівняних цінах за період з 2001 по 2014 рік (розраховано автором за даними Державної служби статистики України)

Причиною згортання інвестиційної активності у добувній промисловості та розробленні кар’єрів стали політична нестабільність в країні та непрозорі умови інвестування проектів видобутку корисних копалин, що відлякувало потенційно потужних іноземних інвесторів.

Прискорити процеси нарощення обсягів інвестиційного забезпечення освоєння нових родовищ корисних копалин та підвищення ефективності використання вже наявних може узаконення сучасних форм тимчасового користування природними та природно-господарськими активами, що стане можливим за умов кардинального перегляду вітчизняного законодавства про державно-приватне партнерство. Необхідно розширити перелік природних та природно-господарських активів, які можуть передаватися у концесію світовим лідерам у сфері надрокористування, а також активів – щодо яких будуть укладатися угоди про розподіл продукції.

Василь Голян,

завідувач відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів