22 вересня 2016 року

22:46:28 22.09.2016 Назад

АКТИВНІСТЬ МІСЦЕВИХ ГРОМАД ЯК ФАКТОР ЕФЕКТИВНОСТІ ПОЛІТИКИ ВОДНОЇ РЕНТИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

Концепція реформи місцевого самоврядування та відповідні зміни до Конституції України (щодо децентралізації влади) передбачають перенесення переважної більшості функцій управління соціально-економічним розвитком на базовий рівень (рівень територіальної громади).

Процеси децентралізації напряму стосуються сфери природних ресурсів, котрі є важливим фактором розвитку як держави в цілому, так і місцевих громад та дають змогу забезпечити сталий розвиток на різних рівнях функціонування. Крім того, для місцевих громад природно-ресурсний потенціал доцільно розглядати як територіальний стимулятор розвитку, здатний вагомо каталізувати місцеві переваги з їх подальшою трансформацією в чинники зростання.

У сфері водних ресурсів проведення процесу децентралізації передбачає необхідність реструктуризації системи фінансового регулювання водним господарством (ВГ), оскільки в ході цього процесу мають відбутися зміни в повноваженнях органів місцевого самоврядування щодо використання й охорони водних ресурсів та експлуатації водогосподарських систем.

На відміну від централізованої системи, саме місцева територіальна громада (МТГ) виступає точкою концентрації адміністративної діяльності, яка, в свою чергу, формує передумови до активізації бізнес-процесів у сфері водокористування. Можливо дотримуватися і тієї думки, що інститути концентруються навколо МТГ.

Зрозуміло, що у вимірах децентралізації значні важелі щодо рентної політики спрямовуються до місцевих громад. На нашу думку, МТГ можуть впливати відносно формування рентних платежів наступними шляхами:

А. Як відомо, до складу ренти входять і збори за спеціальне водокористування місцевого значення. Простим шляхом було б формування таких законодавчих норм, коли частина зборів за водокористування спрямовувалася б до рівня територіальних громад. Ці додаткові кошти можливо було б залучити до програм підтримки розвитку місцевих водних систем. Цю позицію можливо назвати пасивною, тому що роль місцевих громад та їх ініціативи є мінімальними.

Разом з тим, навіть такий сценарій трансформації у сфері рентних відрахувань є сприятливим, тому що він формує реальні передумови до посилення фінансових важелів МТГ та стимуляції розвитку водного комплексу.

Б. Згідно активної позиції саме місцеві громади повинні бути локомотивами ділової активності для сфери водокористування. Ситуація полягає у тому, що МТГ можуть сприяти формуванню на місцях локальних переваг (local benefits) (рис.).

Рис. Логічна схема руху інформації для реалізації інформаційно-аналітичної функції


 Ці переваги є певним полем можливостей, до якого залучаються економічні суб’єкти сфери водокористування. А вже як наслідок такої активності можливі і зрушення для рентних потоків. Алгоритм цього процесу може бути сформований наступним чином:

1. МТГ запроваджують ряд новацій, які мають на меті поліпшити можливості місцевого розвитку та формують сприятливі умови у сфері локального водокористування.

2. Як наслідок таких дій та позитивних очікувань від новацій, формується поле можливостей у сфері водних ресурсів, до якого інтегруються суб’єкти підприємницької діяльності. Вони можуть започатковувати проекти у сфері водного бізнесу, охорони водних систем. Подібні проекти можуть бути як із залученням українського капіталу, так і іноземного. Якщо справи йдуть у позитивному ключі, то формується підприємницька мережа (business network) для локальних територій. До складу цієї мережі можуть входити власне підприємницькі структури, обслуговуючі (сервісні) компанії, допоміжні.

Зрозуміло, що мова йдеться про ті структури, що працюють у сфері водокористування. Але, логічно припустити, що підприємницька діяльність, особливо якщо вона розширюється, зачіпає і суміжні сфери конкретної території. Тому у цьому разі йдеться про ефект поширення і для інших сегментів діяльності. Подібна позиція підтверджується і самим визначенням терміну «підприємницька мережа», яке, відповідно до англо-російського економічного словника, передбачає «сукупність стійких множинних зв’язків між формально незалежними учасниками ринку, де кожне підприємство, як правило, включається до декількох ділових мереж» (http://economy_en_ru.academic.ru).

3. Через певний проміжок часу у зоні ділової активності сфери водокористування місцевих громад формуються фінансові потоки. Частина потоків спрямовується у вигляді податків до бюджетів різних рівнів.

4. З цих потоків існують вагомі можливості збільшення рентних надходжень від підприємницької діяльності у водному секторі для локального рівня.

Якщо говорити про реальний вимір можливості активізації бізнесових проектів у сфері водних ресурсів для рівня місцевих територіальних громад, то можливо акцентувати увагу відносно декількох прикладів (табл.). Зокрема, одним з прикладів місцевих ініціатив у сфері водних ресурсів є видобуток торфу в районах надмірного зволоження (переважно Полісся). Перспективним є і видобуток сапропелю.

Таблиця

Місцеві територіальні громади: можливості прояву локальних ініціатив у рамках бізнес-проектів

№ п/п

Напрям проекту

Рівень перспективності проекту

Чи є позитивний досвід в Україні?

Участь місцевих громад

Очікувана прибутковість

I

Водокористування

Високий

 

Так

Власні ресурси

Значна

II

Видобуток торфу

Значний

 

Так

Власні / залучені ресурси

Прийнятна

III

Видобуток сапропелю

Значний

 

Так

Власні / залучені ресурси

Прийнятна

IV

Рекреаційні функції

Високий

 

Так

Власні ресурси

Значна

Крім того, як показує досвід інших країн ЄС, перспективними є і більш звичайні види діяльності для водної сфери. Зокрема, мова йде про послуги водопостачання і водовідведення, менеджмент водної інфраструктури. Яскравим прикладом є досвід Польщі, в якій сформовані прийнятні умови до цього виду діяльності. Крім отримання прибутку, подібні проекти, у вимірах децентралізації, сприяють вирішенню місцевих локальних проблем у водній сфері та розвиткові місцевих громад.

 

Людмила Левковська, д.е.н., с.н.с.

завідувач відділу економічних проблем водокористування

 

Анатолій Сундук, д.е.н., с.н.с.

провідний науковий співробітник