17 червня щороку міжнародною спільнотою відзначається Всесвітній день боротьби з опустеленням і засухою. Масштаби проблеми такі, що Генеральна асамблея ООН проголосила десятиріччя 2010–2020 рр. «десятиліттям ООН, присвяченим пустелям та боротьбі з опустеленням». Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про боротьбу з опустеленням у 2002 р. і зобов’язалася виконувати весь комплекс заходів для попередження цих небезпечних процесів. Серед основних причин опустелення експерти зазначають людську діяльність. Якщо аналізувати український контекст, то до числа основних проблем можливо зарахувати надмірний рівень розораності, внесення добрив та руйнацію лісозахисних смуг. Особливо небезпечним є останній фактор, що носить комплексний характер, однак, ситуацію можливо покращити шляхом реалізації заходів агролісомеліоративного характеру.

У змістовному сенсі зазначимо, що агролісомеліорація є цілісною системою лісогосподарських заходів, спрямованих на покращення ґрунтово-гідрологічних умов певного регіону, забезпечення більш високого рівня еколого-економічної ефективності ведення сільського господарства та нарощування обсягів виробництва у галузях харчової та переробної промисловості агропромислового комплексу за рахунок підвищення якості продукції, що виробляється.

Захисне лісорозведення – це невід’ємна складова частина наукової системи ведення сільського господарства, що застосовується з метою попередження негативного впливу природно-антропогенних факторів на польові угіддя. Таку систему слід розглядати не лише як фактор певного підвищення родючості ґрунту, а в ширшому сенсі, як фактор науково обґрунтованого землеустрою та організації оптимального ведення сільськогосподарського виробництва та інших видів діяльності. Під впливом полезахисних насаджень зменшується й ризик загибелі озимих сільськогосподарських культур, чого не вдалося запобігти, в тому числі через недостатність лісових захисних насаджень, наприклад, у 2003 році, коли за різними оцінками від заморозків було втрачено до 35–45 % посівів озимих культур (показника, близького до катастрофічного). Полезахисні насадження мають здатність запобігати також перетворенню родючих земель на неугіддя в ерозійно небезпечних місцях (стримування утворення та росту ярів).

Виходячи із наведених характеристик, можна обґрунтовано стверджувати, що без застосування захисного лісорозведення неможливо досягти стабільної врожайності сільськогосподарських культур, особливо в південно-східних районах України. Здійснення агролісомеліоративних заходів у відповідності з природно-економічними умовами сприятливо впливає на показники підвищенні еколого-економічної ефективності виробництва продукції рослинництва.

В ретроспективному плані це підтверджується ґрунтовними багаторічними дослідженнями Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і лісомеліорації (УкрНДІЛГА, м. Харків), якими виявлено збільшення врожаю зернових культур на угіддях, захищених лісосмугами, зокрема: в Поліссі – 3 ц кормових одиниць, в Лісостепу – 4 ц, в Степу – 5 ц (в розрахунку на 1 гектар), в тому числі озимої пшениці – 5,2 ц/га. На півдні України (Херсонська область та АР Крим) середній врожай пшениці на міжсмугових полях складав 29,8 ц/га в порівнянні з 25,8 ц/га у відкритому степу. Варто також зазначити, що позитивний вплив протиерозійних заходів найбільш виразно проявляється у посушливі роки.

Також практичні результати господарювання свідчать, що зерно, зібране із захищених угідь більш придатне для тривалого зберігання, що опосередковано робить агролісомеліорацію додатковим фактором зниження загальних втрат сільськогосподарського виробництва. Внаслідок цього агролісомеліорація виступає суттєвим резервом підвищення загальної врожайності без розширення посівних площ, що має особливо актуальне значення для України у сучасних соціально-економічних умовах.

Оцінка загальних показників лісорозведення показує, що станом на 2015 рік, порівняно з 2010 роком, площа лісорозведення в Україні скоротилася в 11 разів і становить лише 9 % площі 2010 року (рис.).

У 2010 році лідерами лісорозведення в Україні були такі області, як Луганська, Одеська, Миколаївська (більше 2000 га), Дніпропетровська, Кіровоградська, Донецька (більше 1500 га) (табл.). У 2015 році, враховуючи загальний спад площі лісорозведення, тенденція дещо змінилася – лісорозведення на площі більше 200 га мало місце в Херсонській, Полтавській, Луганській, Запорізькій, Чернігівській областях.

Рис. Динаміка площі лісорозведення в Україні протягом 2010–2015 рр.

Джерело: Довкілля України за 2015 рік: Статистичний збірник / Державна служба статистики України. К.: Державна служба статистики України, 2016.

Таблиця

Площа лісорозведення за регіонами, га