Сучасний стан екологічної політики України сформований непослідовністю внутрішньої державної політики в цілому, тому нині актуальним завданням є конкретизація та проектне наповнення стратегічних положень і плану дій з реалізації Закону України «Про Основні засади (Стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року». Зазначимо, що екологічна політика – це система цілей і заходів спрямованих на збереження навколишнього природного середовища, які реалізуються органами державної влади. Її мета полягає у збалансуванні запитів суспільства, можливостей природи і технологій виробництва шляхом планомірного формування навколишнього природного середовища, якість якого забезпечила б можливість сталого розвитку держави.

Екологічна політика в Україні, як і в усьому світі, відповідає принципам «користувач платить» та «забруднювач платить», економічний механізм реалізації яких базується на визначенні якісних та кількісних характеристик збитку, нанесеного довкіллю. Від адекватності параметризації екологічного збитку залежить ефективність системи екологічного оподаткування, фінансування природоохоронних програм та заходів будь-яких рівнів, системи штрафів, екологічного страхування, інвестиційних програм тощо. Основний реципієнт збитків для довкілля, завданих нераціональним господарювання чи екологічними катастрофами – місцевий (базовий) територіальний рівень. В Європейській хартії місцевого самоврядування зазначається, що базові бюджети мають наповнюватися за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких місцева влада встановлює самостійно у межах її повноважень. Тому виникає нагальна потреба у визначенні на довгостроковій основі джерел власних доходів місцевих бюджетів та збільшення обсягу фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, щоб забезпечити формування фінансово спроможних територіальних громад. Це сприятиме створенню засад сталого розвитку об’єднаних територіальних громад шляхом збалансування місцевих економічних, екологічних та соціальних інтересів і розроблення механізмів екологічної політики на рівні місцевого самоврядування в умовах децентралізації влади в Україні. Тому набуває особливого значення ефективна екологічна політика. Дійсно, нині в Україні не сформовано ефективних методологічних та методичних підходів до системного визначення розмірів збитків, заподіяних забрудненням навколишнього природного середовища, які відповідають вимогам та викликам сучасності, спираються на екосистемну цілісність і діалектичну єдність природокористування та суспільного розвитку. Екосистемний підхід до реалізації екологічної політики передбачає врахування низки прямих та опосередкованих впливів на стан довкілля, що проявляються з часом, інколи достатньо віддалено від безпосередньої негативної події.

Основою ефективної екологічної політики є організаційно-економічний механізм її реалізації. Нині науковці мають відповісти на питання суто практичної площини: яким буде цей механізм за умов поглиблення децентралізації та яким чином коректно розрахувати заподіяну шкоду. Саме об’єднання цих складових в одну систему рекомендацій та пропозицій для різних органів прийняття владних рішень становить основу поточної та перспективної тематики актуальних наукових досліджень. 

Відділ економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку