27 жовтня 2017 року

23:25:27 27.10.2017 Назад

ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ДИРЕКТИВИ «ПРО ЯКІСТЬ ВОДИ, ПРИЗНАЧЕНОЇ ДЛЯ СПОЖИВАННЯ ЛЮДИНОЮ»

Сьогодні  основним законодавчим актом щодо нормативів якості води на першому місці стоїть Директива 98/83/ЄС. Ключова мета цієї директиви полягає у захисті здоров'я людини від несприятливого впливу забрудненої води, призначеної для споживання людиною, гарантуючи її відповідну якість води шляхом визначення науково обґрунтованих нормативів і вимог стосовно її моніторингу. Вимоги директиви застосовуються до питної води з розподільної мережі (водопровідних), пляшок, цистерн, контейнерів, індивідуальних джерел продуктивністю 10 м3/добу та вище або таких, що обслуговують 50 осіб та більше (для менш продуктивних, якщо вода надходить в комерційну або громадську мережу), а також для виробництва продукції на промислових підприємствах, що потребує використання води питної якості. На сьогодні в Україні впровадження Директиви 98/83/ЄС передбачено нормативно-правовим актом – ДСанПіН 2.2.4-171-10 Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною», який вміщує гігієнічні вимоги щодо якості до всіх видів питних вод, що використовуються в Україні, а саме: водопровідних, фасованих (в герметично закритих ємностях), з пунктів розливу (автоцистерн, кіосків), бюветів, колодязів, а також вод питної якості, що використовуються для виробництва продукції на промислових підприємствах.

При розробці ДСанПіН 2.2.4-171-10 використано рекомендації ВООЗ відносно необхідності врахування культурних, економічних, соціальних та місцевих умов держави-розробника національного нормативного документу щодо якості питної води, а також положення Директиви 98/83/ЄС, що зводяться до наступного: – директива не накладає на державу-члена ЄС час впровадження нормативної бази в національне законодавство; – заходи по виконанню директиви ні при яких обставинах не повинні призвести до зниження існуючої якості питної води, оскільки від цього залежить здоров’я людей; – у національних нормативних документах держава-член ЄС може збільшувати кількість показників у порівнянні з переліком директиви, а нормативи можуть бути жорсткішими там, де це необхідно для попередження захворюваності населення.

У ДСанПіН закладено поетапний підхід до впровадження показників якості питної води. Перелік показників гігієнічної оцінки питної води збільшується через кожні 5 років з часу набуття чинності ДСанПіН 2.2.4-171-10 упродовж 10 років.

У водопровідній питній воді обов’язковому контролю підлягають 24-43 показників, з 2015 року – додається ще 13 показників (10 з них за вимогою Європейського союзу, 3 – через пріоритетність в Україні), з 2020 року – додається ще 12 показників (7 з них за вимогою Європейського союзу, 5 – через пріоритетність в Україні). В подальшому передбачається посилення вимог до якості питної води: удосконалення традиційної технології підготовки питної води на річкових водопровідних станціях з метою поліпшення її якості та зменшення утворення обов’язкових до контролю у воді токсичних ТГМ. Наразі тільки на поодиноких водопровідних станціях змінили технологію хлорування та хлорування з преамонізацією, що дало змогу мінімізувати утворення та надходження до питної води ТГМ, насамперед, канцерогенного хлороформу.

Основні проблеми, що виникають при поетапному впровадженні вимог Директиви 98/83/ЄС в Україні, пов’язані з:

-        внесенням змін в традиційні технології підготовки питної води або будівництво нових сучасних водоочисних споруд. На сьогодні нами визначено найбільш проблемні показники з числа тих, що контролюються в питній воді і не завжди відповідають нормативним вимогам;

 – проведення атестації в Україні європейських методик визначення всіх підконтрольних показників якості питної води. Наразі із 66 методик, що зазначені в ДСанПіН, тільки 16 відповідають вимогам EN та ISO;

– формування європейської системи моніторингу води питної якості, що використовується для питних, технологічних та господарсько-побутових цілей;

– переоснащення лабораторій і навчання персоналу підприємств питного водопостачання і контролюючих установ;

 – заміни застарілих водопровідних мереж;

 – створення механізму надання інформації споживачам.

Впровадження водної директиви є пріоритетним завданням для нових країн-членів ЄС, що потребує величезних інвестицій у сферу водопостачання.

Таким чином, система управління житлово-комунальним водокористуванням повинна відповідати вимогам Водної рамкової директиви ЄС, орієнтуватись на стимулювання суб’єктів господарювання до збереження та відтворення водних джерел, якості питних вод та адаптації до вимог європейського водного законодавства.

Відділ економічних проблем водокористування