27 листопада 2017 року

19:01:00 27.11.2017 Назад

ДОПОВІДЬ ФАО «МАЙБУТНЄ ПРОДОВОЛЬСТВА І СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ» 2017 р.

Природно-ресурсний потенціал відіграє важливу роль у забезпеченні сталого розвитку, проте параметри його використання далекі від прийнятних порогових значень. Наприклад, тільки загальне світове споживання прісноводних ресурсів у тисячу разів вище ніж усіх видів промислової сировини разом. Упродовж останніх трьох століть  світове використання води зросло у понад 35 разів, кожні 20 років подвоювалося і досягло 3,9-4 тис. км3 у рік. Як наслідок, поступово зменшуються показники забезпеченості водою та її доступності. Складна ситуація і щодо інших природних ресурсів. Наприклад, площа лісів суттєво скорочується, запасів корисних копалин, зокрема нафти і газу, за нинішнього рівня їх видобутку вистачить на 50-60 років. Незважаючи на це, у поточному столітті збережеться тенденція зростання конкуренції за природні ресурси, про що зазначається у доповіді ФАО 2017 р. «Майбутнє продовольства і сільського господарства. Тенденції та проблеми».

У галузі продовольства і сільського господарства спостерігається швидке зростання населення світу, що супроводжується підвищенням темпів урбанізації та старінням населення; неоднорідні тенденції у сфері економічного піднесення, доходів сім’ї, інвестицій у сільське господарство та економічна нерівність; значне посилення конкуренції за природні ресурси; зміна клімату; зниження врожайності сільськогосподарських культур; транскордонні захворювання; збільшення частоти конфліктів, криз і стихійних лих; перманентний стан бідності, нерівності та вкрай низький рівень продовольчої безпеки; зміна раціону харчування, що впливає на стан здоров’я населення; структурні зміни в економічних системах і їх вплив на зайнятість; посилення  міграції; зміни продовольчих систем та їх вплив на засоби існування фермерів; збільшення обсягів продовольчих втрат і харчових відходів; нові міжнародні механізми управління вирішенням проблем продовольчої безпеки і харчування; трансформація міжнародних механізмів фінансування з метою розвитку економіки.

Щодо ролі земельних і лісових ресурсів у продовольчій безпеці. Прогнози до 2050 року вказують на зростання дефіциту природних ресурсів для залучення в сільське господарство, що може призвести до посилення конкуренції,  їх надмірного й несталого використання, погіршення стану навколишнього природного середовища. Тобто виникає ситуація, коли деградація ресурсів супроводжується посиленням конкуренції за наявні ресурси.  Як не парадоксально, але окремі заходи, спрямовані на зменшення викидів парникових газів, спричинили  подальше посилення конкуренції за земельні та водні ресурси. Зокрема, це стосується  переходу на  виробництво ресурсоємної біоенергетики замість пошуку інших доступних та набагато сталіших джерел енергії.

33 % світових сільськогосподарських угідь оцінюються як помірно і сильно деградовані. Загалом деградація земель є перешкодою для продовольчої безпеки і зниження голоду. У глобальному масштабі можливості подальшого розширення площ сільськогосподарських угідь обмежені, а переважна частина доступних для залучення в сільське господарство земель не придатна для цього. Переведення таких земель у сільськогосподарські супроводжуватиметься значними екологічними, соціальними та економічними витратами.

Очікується, що комерційне сільське господарство стане  найбільшим фактором вирубки лісів у всьому світі, а у Латинській Америці становитиме близько двох третин від загальної площі вирубки. В Африці, тропічній і субтропічній Азії особисте селянське господарство спричинить  більшу частину вирубок лісів, ніж комерційне землегосподарювання.

Щодо ролі водних ресурсів у продовольчій безпеці. Внаслідок конкурентного попиту з боку сільського господарства, промисловості і міст основні річкові басейни зараз стикаються із дефіцитом води.

Вилучення води для ведення сільського господарства становить 70 % від загальносвітового об’єму водозабору. Понад 40% сільського населення світу проживає у річкових басейнах, що класифікують як вододефіцитні. В багатьох районах із низьким рівнем опадів на Близькому Сході, Центральній Африці та Центральній Азії, а також Індії і Китаї фермери споживають значну частину наявних водних ресурсів, що призводить до виснаження річок та водоносних горизонтів (рис. 1).

Враховуючи ці обмеження, темпи зростання обсягу  зрошуваних  земель суттєво сповільнюються. Відтак їх глобальна площа може збільшуватися із відносно низькою швидкістю – 0,1 % за рік, тобто   2050 р. вона досягне 337 млн га. Передбачається, що саме, в найбідніших країнах переважно відбуватиметься зростання цього показника.

Збільшення об’ємів використання води  у сільському господарстві сповільнюється завдяки підвищенню ефективності іригаційних систем і нових  методів господарювання. Конкуренція за воду, а також будівництво дамб, які заважають міграції риб, можуть здійснювати суттєвий вплив на рибоводство у внутрішніх водах. Тому,  все більшого значення набуває пошук неконкурентних видів водокористування, а саме  зрошення очищеними стічними водами сільськогосподарських культур. Крім того, можна активно використовувати водні ресурси рік і озер для збільшення виробництва продовольства шляхом розвитку внутрішньої аквакультури.

 

Рис. 1. Вилучення прісної води,  відсотків  від загального обсягу відновлюваних ресурсів.

 

Очікується, що протягом останніх десятиліть аквакультура продовжуватиме зростати у зв’язку з інтенсифікацією  та  диверсифікацією видів завдяки експансії на нові території та впровадженню інноваційних і ресурсозберігаючих технологій господарювання.

Режим доступу до ресурсу: http://www.fao.org/3/a-i6583e.pdf 

 

Відділ проблем економіки земельних і лісових ресурсів,

Відділ економічних проблем водокористування