24 липня 2018 року

20:13:26 26.07.2018 Назад

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОСТОРОВОГО УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНИМИ АКТИВАМИ

Пошук сучасних форм економічного самозабезпечення розвитку територіальних господарських систем є об’єктивно актуальною проблемою.

Це певною мірою стосується ефективного використання наявних природно-ресурсних активів, для цього необхідно визначити напрями організації господарської діяльності оновленого типу.

На нашу думку це питання доцільно вирішувати у методологічній площині так званої платформної економіки. Такий підхід розширює можливості щодо розробки й удосконалення засобів організації просторового управління природно-ресурсними активами. По-перше, він сприяє процесу забезпечення публічного, відкритого і прозорого залучення ресурсів у господарський обіг. По-друге, є важливим для пошуку фінансових ресурсів саме з позицій використання принципів структурного управління та проектного фінансування.

Таким чином, платформна економіка, як феномен макроекономічного рівня створює передумови для зміни механізму формування вартості наступної промислової революції на низовому рівні. Еколого-економічне спрямування концепту сталого розвитку в такому разі пов’язане з трансформацією функціонування ринків у напрямі поширення мережевих взаємодій, за рахунок чого традиційне поняття екосистеми поглиблюється, оскільки аналогічно до природних екосистемних законів починає розвиватися бізнес.

Головною ознакою організаційних трансформацій стає відхід від жорстких типів управлінських ланцюжків у бік використання бізнес-екосистем розподілених, адаптивних, відкритих соціо-технічних утворень, що функціонують на засадах самоорганізації, масштабованості і стійкості. Рушіями економіки в цьому випадку є учасники бізнес-екосистем, від кількості і різноманітності яких залежать можливості не тільки поділу вартості,  але і генерації нової.

У рамках платформної економіки природні ресурси слід розглядати як складові елементи єдиної природно-антропогенної екосистеми. У такому разі відповідна інституціональна та виробнича інфраструктура й економічні агенти, а саме товаровиробники та споживачі забезпечують можливість інтегрувати бізнес-екосистему у господарський обіг через оновлений управлінський цикл. В останньому передбачено нелінійні форми забезпечення традиційного ланцюга починаючи з мотивацій до визначення цільових орієнтирів діяльності, її планування та оцінку результатів. При цьому природно-ресурсні активи перетворюються у повноцінні складові господарської діяльності. Водночас показником ефективності їх використання стає фінансова віддача від залучення в економічний обіг

Отже, підвищення ролі природних ресурсів у національному господарстві потребує трансформації системи відносин між основними користувачами і розпорядниками природних активів у напрямі запровадження та розвитку на муніципальному, регіональному й метапросторовому рівнях схем структурно-проектного управління природними активами та проектного фінансування за допомогою сучасних електронних платформ взаємодії публічної влади, бізнесу й громадян на принципах державно-приватного партнерства. Зазначене передбачає поширення методів запровадження у практичну площину нових організаційних форм економічної діяльності, включаючи платформну, шерингову та циркулярну економічні моделі господарювання, зорієнтованих на забезпечення швидкого системного просторового розвитку шляхом ефективного формування і розподілу капіталів природо-ресурсного походження на усіх фрактальних рівнях управління бізнес-екосистемами. Для цього необхідно застосовувати сучасні механізми та інструменти пошуку інвестиційних ресурсів через використання електронних платформ, оперативних можливостей фондових ринків, поширення системи щодо інтерактивної участі громадян у контролі управління природно-ресурсними активами територіального розвитку, що у свою чергу суттєво впливає на процес раціонального використання громадських бюджетів територій.

Відділ комплексної оцінки та управління природними ресурсами