Аналізуючи розвиток сільських громад, слід зауважити, що будь-яка з них наділена певним ресурсом. Це можуть бути земля, ліси та озера; підприємства, дороги, капітальні будівлі; освічена й мобільна молодь; культурно-історична спадщина. Наявність цих ресурсів не завжди означає процвітання громади: більш важливими є її спроможність та прагнення залучати, використовувати, зберігати й примножувати місцевий потенціал. Незадіяні у господарській діяльності земельні, лісові, водні ресурси, ландшафти, біорізноманіття, чисте довкілля є значними активами громади та здатні забезпечувати збільшення фінансових доходів.

         Земельні ділянки, надані домогосподарствам сільських населених пунктів, використовуються насамперед для товарного сільськогосподарського виробництва (49% у цілому по Україні) та ведення особистого селянського господарства (38%). З метою реалізації першого залучають землі у Миколаївській (77%), Херсонській (74%) та Донецькій (71%) областях. Враховуючи значний обсяг сільськогосподарських угідь на Чернігівщині, Волині, Тернопільщині, Хмельниччині, Івано-Франківщині, тут відзначається їх недовикористання для товарного сільськогосподарського виробництва. Натомість у цих областях два-три рази більші площі земельних ділянок відведено під особисте селянське господарство, що, на нашу думку, значно знижує соціально-економічний потенціал сільських територій.   

Стан навколишнього природного середовища останніх у регіональному розрізі проаналізовано за показниками кількості водоймищ, до яких підприємства скидають забруднені стічні води, несанкціонованих сміттєзвалищ та складів мінеральних добрив й отрутохімікатів (рис.). При цьому виділено частку населених пунктів, у яких розташовано об‘єкти впливу на довкілля.

Рисунок – Стан навколишнього природного середовища за регіонами України

Найкраща екологічна ситуація загалом спостерігається у Волинській Сумській та Львівській областях; найгірша – Миколаївській, Черкаській та Луганській. Так, Миколаївщині притаманний один із найгірших показників кількості несанкціонованих звалищ відходів (у середньому 30 об’єктів на 100 населених пунктів) та складів мінеральних добрив і отрутохімікатів (54 од. на 1 тис. відповідно). У Вінницькій та Черкаській областях нараховується 77 та 68 складів отрутохімікатів. Найбільше розміщено звалищ відходів на Кіровоградщині (41 об‘єкт на 100 населених пунктів), а за кількістю водоймищ, у які підприємства скидають забруднені стічні води, переважають Донецька, Луганська та Закарпатська області (у середньому 68, 53 та 43 переважають на 1 тис. населених пунктів відповідно).

С.н.с. відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів

д.е.н., с.н.с. Ільїна М.В.,

с.н.с. відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів

к.е.н., с.н.с. Шпильова Ю.Б.