9 лютого 2019

12:00:54 09.02.2019 Назад

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ МЕХАНІЗМУ ПУБЛІЧНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА НА СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ

Публічно-приватне партнерство як інноваційна форма управління сільськими територіями зорієнтоване на їх розвиток та забезпечення економічної спроможності. Орієнтація механізму на співпрацю територіальних громад актуалізує його з огляду на швидкий перебіг реформи децентралізації влади в Україні та переважання сільський територій у складі держави.

В рамках публічно-приватного партнерства органи державної влади або місцевого самоврядування передають частину своїх повноважень приватному партнеру (одному або декільком). Відповідно на приватного партнера (особу або підприємство) покладається обов‘язок реалізації проекту, покликаного вирішити частину соціально-економічних чи екологічних проблем територіальної громади.

До суб‘єктів публічно-приватного партнерства на сільській території відносяться органи місцевого самоврядування (сільські, селищні ради (у т.ч. ради ОТГ), їх голови, виконавчі комітети, старости, а також органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад), фізичні особи-підприємці, юридичні підприємства різних організаційно-правових форм. Публічно-приватне партнерство, що реалізується в межах сільської території, передбачає різні форми співпраці між державним та приватним суб‘єктами (концесію, управління майном, спільну діяльність, інші договори).

На рівні окремої територіальної громади практичне застосування механізму ППП потребує, аби представники місцевої влади володіли навиками правового, економічного, соціально-комунікативного характеру для ініціювання партнерства, вибору приватних партнерів, укладання з ними договорів. Важливо, аби уповноважений орган міг здійснити аналіз ефективності запропонованого проекту: обґрунтувати соціально-економічні й екологічні наслідки його здійснення, врахувати можливий негативний вплив на довкілля, визначити перспективи чи проблеми, що можуть виникнути після закінчення дії договору.

Ініціюючи проект ППП, керівні органи громад мають дотримуватися відповідних вимог вітчизняного законодавства. Насамперед, такі договори мають укладатися на термін від 5 років, що потребує від місцевої влади політичної незалежності, стратегічного мислення, навиків довгострокового планування та проектної роботи. По-друге, метою укладання будь-якого договору ППП має бути неухильне та першочергове дотримання інтересів громади, що потребує не лише досвіду роботи керівних органів, але й довірливих та прозорих відносин всередині громади. Важливо, аби представники останньої розуміли, що передача приватному партнеру тих або інших об’єктів, які належать громаді, не зумовлює переходу права власності ані на ці об’єкти, ані на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

По-третє, враховуючи, щопартнерствопередбачаєчіткийрозподілризиківміжйогоучасниками, територіальнагромадавособіорганумісцевогосамоврядуванняповиннаусвідомлюватисолідарнувідповідальностізапередбаченимизобов'язаннями. Насамкінець, надаючи приватному партнеру право управління (користування, експлуатації) або придбання чи створення (будівництва, реконструкції, модернізації) того чи іншого об’єкта на території громади, слід передбачити справедливий розподіл не лише ризиків, але й доходів (прибутків) серед представників громади. Тому одним із доречних критеріїв визначення доцільності застосування механізму ППП для інтересів громади є його здатність забезпечити вищу ефективність діяльності у порівнянні з самостійним виконанням громадою запланованого проекту.

Публічно-приватне партнерство є актуальним для забезпечення розвитку сільських територій України. Однак процес переходу ускладнюється внутрішніми протиріччями та об‘єктивними обставинами. Умовами реалізації публічно-приватного партнерства в Україні мають стати подальша демократизація системи управління, завершення процесу об‘єднання громад, залучення представників громад до управління територіями, розробки й реалізації місцевої політики.

C.н.с. відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів,

д.е.н., с.н.с. Ільїна М.В.

C.н.с. відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів,

к.е.н., с.н.с. Шпильова Ю.Б.