1 травня 2020 року

18:18:01 01.05.2020 Назад

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ У СФЕРІ ЛІСОКОРИСТУВАННЯ

Ринок як такий, тобто як базове методологічне і суто практичне поняття, є формоутворюючою сутністю економічної системи на різних рівнях її утворення й функціонування. Тобто, це дієвий прояв сукупності відносин між різноманітними суб’єктами господарювання, які намагаються вживати дієвих заходів для обирання способів оптимального використання обмежених ресурсів з метою задоволення індивідуальних і суспільних потреб.

За своєю сутністю регіональний ринок є сукупністю високоспеціалізованих соціально-економічних процесів і відносин у сфері обігу, що формуються під впливом особливостей попиту і пропозиції кожного регіону. Цілком логічно, з огляду на це, що регіональні (територіальні) ринки, особливо лісоресурсні в нашому конкретному досліджуваному випадку характеризуються значною неоднорідністю. Їх в принциповому плані можна класифікувати за такими ознаками: територіальний масштаб (ареал) ринку; місце ресурсів і послуг у регіональному відтворювальному процесі; споживчі характеристики ресурсів і послуг; функціональні особливості обігу, розподілу й перерозподілу руху ресурсних можливостей тощо.

Характер територіальної організації сфери обігу логічно є багаторівневим, тобто передбачає різний територіальний масштаб. За територіальним масштабом можна виділити види регіональних ринків: в населених пунктах (територіальних громадах) сільської місцевості, районні, міжрайонні, міські, обласні (на базі певної сукупності об’єднаних територіальних громад). Для кожного виду ринку має бути поступово сформована відповідна інфраструктура з особливостями розміщення, розвитку і функціонування.

В основу становлення регіональних ринків має бути закладена науково обґрунтована схема соціально-економічної регіоналізації сфери обігу. Такий підхід передбачає визначення центрів концентрації та регіональної спеціалізації виробництва та збуту. При цьому варто виходити з того фактору, що рух товарів має здійснюватися з регіонів виробництва через оптові організації, що мають більш сприятливе становище відносно умовних регіонів споживання.

Регіоналізація сфери обігу дає можливість комплексно вирішувати питання ринкоутворення в загальній схемі розвитку і розміщення лісогосподарського виробництва за такими взаємопов’язаними шляхами:

1. визначення ролі місцевого лісогосподарського виробництва в формуванні фондів регіонального ринку, а також економічно обґрунтованої зони збуту за межами регіону;

2. групування територій з однаковими соціально-економічними і природними умовами, що впливають на розміри та структуру попиту;

3. визначення оптимальної схеми розміщення ресурсних баз з урахуванням потреб максимально можливого безперебійного постачання для задоволення потреб населення при мінімальних витратах обігу і максимальній швидкості обороту ресурсів.

Іншими словами, хоча і певною мірою примусово, але виникли додаткові передумови для створення максимально сприятливих соціально-економічних умов для заснування, розвитку та довготривалого функціонування дрібного і середнього підприємництва у безпосередній наближеності до середовища життєдіяльності мешканців територіальних громад. Розвиток таких потужностей на базі раціонального використання лісових ресурсів може набути певного значення для сфери лісокористування.

Голуб О. А.

відділ проблем економіки земельних і лісових ресурсів