28 червня 2020 року

17:25:06 28.06.2020 Назад

СОЦІО-ЕКОНОМІЧНА  ЗНАЧУЩІСТЬ  ЕКОСИСТЕМНИХ  АКТИВІВ:  СТАТИСТИЧНІ  ДОКАЗИ

Поточний рік відзначається закінченням Десятиріччя біорізноманіття Організації Об'єднаних Націй і завершенням здійснення Стратегічного плану з біорізноманіття на період 2011-2020 роки, який був переглянутий та оновлений завдяки прийняттю так званих Айтинських цільових завдань плану дій Конвенції з біорізноманіття (м. Нагоя, префектура Айті, Японія, 2010 р.). Усі країни, в тому числі Україна, спільними зусиллями проводять оцінку своєї роботи по їх досягненню. Одержані в країнах світу відповідні результати будуть враховані в Глобальній рамковій програмі в сфері біорізноманіття на період після 2020 року. В основу цієї програми має бути покладена надійна фактична інформація: про поточний стан біорізноманіття світу і останні тенденції; про взаємозв'язок між біорізноманіттям і цілями у сфері сталого розвитку; про успішні заходи щодо збереження та сталого використання продукції і послуг, які забезпечуються світовим біорізноманіттям для підтримки продовольчої безпеки і добробуту людини.

Справді, як переконливо свідчать численні зарубіжні дослідження, екосистемні послуги природних комплексів мають критично важливе значення для благополуччя населення та національних економік. Наданий екосистемами обсяг принципових життєзабезпечуючих послуг є порівняним з основними потребами країни, її регіонів і громадян в масштабах регуляції середовища, продукції біоресурсів, формуванні умов для життя людей, особливо в країнах з низьким і середнім рівнем доходів.

Наочним прикладом цьому слугують дослідження соціо-економічної залежності від послуг, що надаються біорізноманіттям лісів, і відповідні останні офіційні дані міжнародного рівня. Так, в щойно опублікованій доповіді ФАО «Состояние лесов мира – 2020. Леса, биоразнообразие и люди» наголошено на значущості лісових екологічних і, зокрема, екосистемних активів у агролісівницьких і лісопасовищних системах, які підтримують виробництво продукції сільського господарства, тваринництва, лісового й рибного господарства, забезпечуючи регулювання водних ресурсів та мікроклімату, тіньовий та вітровий захист, захист ґрунтів, кругообіг поживних речовин, біологічну боротьбу зі шкідниками, а також процеси запилення. Окрім того, як підкреслено в доповіді, «їх роль в протидії зміні клімату та зниження пов'язаних з цим наслідків надзвичайно важлива для забезпечення наявності продовольства в багатьох районах».

За даними ФАО, ліси і дерева як частини ландшафтів є постачальником регулюючих і забезпечувальних екосистемних послуг для 2,5 мільярда людей, котрі займаються дрібномасштабним сільським господарством. Водночас, за розрахунками, ліси забезпечують більш 86 млн. зелених робочих місць. У цілому, виходячи з того, що за станом на грудень 2019 року населення світу становило близько 7,8 мільярда чоловік, представлені оцінки ФАО означають: близько однієї третини людства в значній мірі залежить від послуг, що надаються біорізноманіттям лісів.

Показовими є також результати дослідження залежності місцевого населення від послуг лісових екосистем, здійсненого українськими фахівцями. Так, шляхом анкетування 230 домогосподарств західних лісозалежних територіальних громад Львівської, Закарпатської, Рівненської та Івано-Франківської областей у 2013-2017 рр. у рамках програми ENPI-FLEG II було встановлено помітний вплив забезпечувальних послуг лісових екосистем (деревина, дрова, ягоди, гриби, сік та ін., тобто ті продукти лісу, через які ліс забезпечує їжею, паливом, сировиною тощо) на добробут місцевих мешканців. Результати показали, що надходження від лісових екосистем становлять 5% і 11% у загальному сімейному бюджеті, який включає всі можливі надходження домашнього господарства. У грошовому еквіваленті максимальний сезонний дохід, який родина отримала за рахунок забезпечувальних послуг лісових екосистем (здебільшого, від збору грибів і ягід), сумарно становить від 1859, 5 дол. до 1237,33 дол., тобто є досить вагомим.

Наведені приклади щодо соціо-економічної значущості екологічних і екосистемних активів не лише статистично підтверджують загальну залежність людського життєзабезпечення та добробуту від кількості й якості потоку послуг, що генеруються лісовими екосистемами. Проаналізовані більш глибше, ці приклади демонструють, по суті, залежність спроможності народонаселення до існування завдяки отримуваним вигодам і доходам від екосистемних послуг і на глобальному, і національному та/або регіональному чи субрегіональному рівнях, і на рівні територіально локальному (громади).

Зважаючи на невпинне нарощення в Україні процесу децентралізації та формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ), що засвідчується даними Міністерства розвитку громад та територій України, згідно з якими на початок 2020 р. в Україні утворено 982 громад, котрі складаються з 4487 селищних, сільських і міських рад з населенням в 11 млн. 073773 чол. на площі в 233413.83 км 2, та на вимогу Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» щодо упровадження екосистемного підходу в управлінську практику, очевидна нагальна потреба в формуванні інституціональних умов для імплементації екосистемного підходу в практику господарювання ОТГ та проведення відповідної інформаційно-просвітницької роботи. Безумовно, що започаткуванню такої широкомасштабної та складної роботи має передувати наукове опрацювання і розробка концепту екосистемних послуг, зокрема, екосистемних активів територіальних громад, що надасть змогу громадам не лише усвідомити цінність просторово належних їм екосистем та необхідність їх збереження й відтворення, а й визначити додаткові/нові джерела надходжень до власних місцевих бюджетів.

 

Відділ екосистемного оцінювання природно-ресурсного потенціалу

Веклич Оксана Опанасівна, д.е.н., професор,

головний науковий співробітник