22 липня 2020 року

23:01:06 22.07.2020 Назад

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ ЕКОСИСТЕМНИХ АКТИВІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД

Реалізація принципів сталого просторового розвитку в умовах поглиблення процесів децентралізації управління й підвищення самостійності територіальних громад висуває нові вимоги до оцінювання процедур і розробки інноваційних стратегій, зорієнтованих на формування позитивних передумов територіального розвитку та забезпечення їм незворотного характеру, в першу чергу, з позицій екосистемного підходу до збереження (зростання) місцевого природного капіталу сталості території. У цьому сенсі, спираючись на вихідні методологічні підходи накопиченого світового досвіду щодо оцінювання екосистемних послуг та екосистемних активів місцевих територіальних утворень у розрізі трьох складових (екологічної, економічної та соціальної), розглянемо їх застосування на прикладі екосистем, пов'язаних із водою.

Екологічний підхід дозволяє визначати здатність водної екосистеми виконувати свої функції й надавати екосистемні послуги, а саме: водопостачання, рибальства, використання води для розвитку аквакультури, в транспортних цілях, для рекреації чи водного туризму, спорту тощо. Екологічна оцінка сприяє виявленню корисних функцій водних екосистем, які можуть бути задіяні в інтересах територіальної громади (сприятливого впливу на здоров'я, естетичного сприйняття, задоволення тощо). За її допомогою стає можливим визначення й менш наочних, проте в кінцевому підсумку безперечно вигідних для місцевої спільноти послуг, зокрема здатності водної екосистеми до самовідновлення, створення сприятливого мікро- і мезоклімату, підтримки гідрологічного режиму навколишньої території тощо.

Економічний підхід є ключовим у процесі оцінювання екосистемних активів, пов'язаних із водою. Його застосування створює умови для інтеграції монетарних оцінок екосистемних активів територіальних громад у механізми прийняття управлінських рішень на місцевому рівні шляхом визначення повної економічної вартості екосистемних послуг, пов'язаних із водою, включаючи як надані, так і ненадані послуги. Оцінювання послуг (прямого та непрямого) використання водних екосистем має певні особливості й специфіку, що конкретизується вибором відповідних методів для їх розрахунків.

Застосування соціального методологічного підходу у контексті оцінювання екосистемних активів, пов'язаних із водою, сприяє узгодженому вирішенню можливих територіальних конфліктів місцевих громад щодо отримання екосистемних вигод чи компенсації збитків. Цей підхід, по-перше, може врегулювати проблеми нерівномірного розподілу інтересів місцевих спільнот (між стейкхолдерами/постачальниками водних послуг і водокористувачами/бенефіціарами); по-друге, враховувати вигоди/збитки, які надходять від конкретної річкової екосистеми, що можуть розповсюджуватися на значні території і розподіляються нерівномірно між територіальними громадами і мають прояв «униз за течією». Така дифузія вигод/збитків відповідним чином позначається й на різних групах їх споживачів.

Отже, дослідження й розкриття зазначених особливостей методологічних підходів оцінювання екосистемних активів, зокрема пов'язаних із водою, сприятиме активізації запровадження сучасних світових трендів «зеленої» економіки, які поглиблюють і наповнюють новим змістом традиційні підходи до розуміння сталого просторового розвитку територіальних громад в Україні на екосистемних засадах.

 

Завідувач відділу екосистемного оцінювання

 природно-ресурсного потенціалу

Колмакова Валентина Миколаївна, к.е.н., с.н.с.