29 жовтня 2020 р. Конгресом громадських сил України в он-лайн режимі проведено конференцію з питань використання природно-ресурсного потенціалу держави. Д.е.н., зав. відділом проблем економіки земельних і лісових ресурсів А. М. Сундук виступив в доповіддю “Потенціал змін для лісового сектору економіки”.

Основні позиції виступу: протягом періоду оцінювання в лісовій галузі проходили складні процеси.  Не зважаючи, що характерні процеси певного розвитку, є досить великий перелік процесів, що містять ризик і загрозу. Це і низькі показники економічного забезпечення, рентабельності, проблеми незаконного вирубування деревини, її експорту тощо. Проведений аналіз базових характеристик засобів регулювання сфери лісокористування виявив системні процеси: протягом періоду оцінки криві ВДВ, ренти та іноземних інвестицій показували змінні тенденції, які, однак, не забезпечують адекватний рівень “насиченості” сфери необхідними ресурсами; потенційний рівень капіталізації є низьким і становить 1,8%. % лісових ресурсів  в системі ПРП за вартістю є низьким. Зауважимо, що зростання вартості можливе за умов економізації.

Акцентуємо увагу, що зараз актуальним є формування нової тенденції використання не сировинних, а ринкових позицій природних ресурсів, з чим пов’язується поступове набуття ними ознак ринкового активу. Подібні процеси стали можливими в процесі зближення циклів природокористування і ринкового. Ці процеси стосуються і лісових ресурсів.

Актуалізація ринкових позицій є передумовою для прояву інших процесів і виступає фактором становлення взаємодій в цілому. Якщо будуть враховуватися тільки сировинні позиції, то лісовий ресурс просто не зможе інкорпоруватися до зони ринку, а ринкові позиції уможливлюють цей рух.

Важливим є питання інкорпорації лісових ресурсів до зони дії ринку. Метою інкорпорації лісових ресурсів до зони дії ринку є рух і входження цих ресурсів до ринкового середовища. Але, важливими питаннями є формування передумов до прояву нових властивостей лісових ресурсів, адже за їх переліком лісові ресурси характеризуються більшим розмаїттям за земельні.

Впровадження цих процесів потребує зі сторони держави формування необхідних умов і можливостей. Держава формує сприятливе середовище, започатковує ініціативи. Мова йде, що важливими є і питання державної підтримки. З питаннями державної підтримки пов’язуються і можливості інституціонального забезпечення процесів інкорпорації природних ресурсів до зони впливу ринку. Необхідними є певні інститути, щоб цей процес проходив гармонійно і враховував можливості інкорпорації природних ресурсів. Першими кроками є розроблення системи правового забезпечення – нових актів і правок для вже існуючих документів. Важливими інститутами є організації з метою забезпечення супроводу процесів інкорпорації природних ресурсів до зони впливу ринку.