У київському футболі брати Суркіси — це не просто прізвище. Це ціла епоха, яка почалася ще в хаосі 1990-х і триває досі. Ігор та Григорій Михайловичі прийшли в клуб через комерційні структури, поступово взяли на себе повне управління і перетворили «Динамо» на стабільний проєкт, який переживає економічні кризи, революції та повномасштабну війну. Їхній шлях — це історія про те, як підприємці з радянським досвідом у житлово-комунальному господарстві стали ключовими фігурами українського спорту.

Сьогодні Ігор Суркіс офіційно очолює клуб як президент, а Григорій залишається почесним президентом Федерації футболу України та почесним членом УЄФА. Разом вони символізують довгострокову відповідальність за один із найтитулованіших клубів країни. Їхні рішення впливають не лише на результати матчів, а й на інфраструктуру, трансферну політику та навіть на те, як український футбол виглядає в Європі.

За десятиліття роботи брати побудували сучасну тренувальну базу, вивели команду до півфіналу Кубка УЄФА, а в останні роки активно підтримують дитячу медицину через власний фонд. Їхня історія — це поєднання жорсткого бізнесу, спортивних амбіцій і особистої відданості клубу, який для багатьох уболівальників досі залишається частиною національної ідентичності.

Ранні роки та перші кроки в бізнесі

Ігор Суркіс народився 22 листопада 1958 року в Києві. Після закінчення Київського інституту народного господарства у 1981 році він почав кар’єру в системі житлово-комунального господарства столиці. Працював начальником відділу в ремонтно-будівельному управлінні, заступником начальника районного управління, а згодом — у міністерстві. Це був типовий шлях радянського управлінця, який добре розумів, як працюють великі системи постачання та будівництва.

Григорій Суркіс, старший брат, народився 4 вересня 1949 року в Одесі. Закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості у 1972 році за спеціальністю інженер-механік. Його кар’єра також починалася в будівельній сфері: майстер, начальник постачання, головний інженер у київських ремонтних організаціях. Обидва брати добре знали реалії радянської економіки — дефіцит матеріалів, складні ланцюги постачання, необхідність домовлятися.

На початку 1990-х, коли країна тільки-но здобула незалежність, брати побачили можливість поєднати спортивні інтереси з комерцією. Вони створили спільне підприємство «Динамо-Атлантик», яке займалося комерційною діяльністю клубу. Цей крок став точкою входу в світ професійного футболу. Поступово комерційна структура перетворилася на механізм, через який брати отримали реальний вплив на управління «Динамо».

Прихід до «Динамо» та становлення нової моделі клубу

У 1993 році Григорій Суркіс став президентом футбольного клубу «Динамо» Київ. На той момент клуб переживав непрості часи: брак фінансування, відтік гравців, нестабільність у чемпіонаті. Брати зробили ставку на комерціалізацію — розвивали спонсорські контракти, merchandising, міжнародні зв’язки. Це був радикальний відхід від радянської моделі, де клуби існували переважно за рахунок державних дотацій.

У 1998 році Ігор Суркіс перейшов на посаду першого віце-президента, а з червня 2002 року остаточно очолив клуб як президент. Григорій на той момент уже зосередився на роботі в Федерації футболу України. Такий розподіл ролей дозволив родині тримати руку на пульсі як клубного, так і загальнонаціонального футболу.

Одним із перших великих проєктів за нової команди стала будівництво сучасної навчально-тренувальної бази на Столичному шосе. За цей об’єкт брати отримали Державну премію України в галузі архітектури та будівництва. База досі вважається однією з найкращих в Україні і дозволяє клубу проводити повноцінні збори без виїзду за кордон.

Досягнення «Динамо» за президентства Ігоря Суркіса

За роки керівництва Ігоря Суркіса київське «Динамо» стабільно входить до числа лідерів українського футболу. Офіційні дані клубу фіксують вісім титулів чемпіона України, вісім перемог у Кубку України та дев’ять Суперкубків. Команда регулярно брала участь у єврокубках, а сезон 2008/09 став особливим — «Динамо» дійшло до півфіналу Кубка УЄФА, обігравши по дорозі кілька сильних європейських колективів.

За час президентства Ігоря Суркіса клуб не просто вигравав титули — він зберіг інфраструктуру та конкурентоспроможність у періоди, коли багато українських команд втрачали позиції через фінансові проблеми.

У 2024–2025 роках команда знову продемонструвала характер, здобувши черговий чемпіонський титул. У сезоні 2025/26 «Динамо» під керівництвом Ігоря Костюка виграло Кубок України. Ігор Суркіс регулярно коментує трансферну політику, кадрові рішення та наголошує на важливості виховання українських гравців. У 2026 році він публічно заявляв, що не планує штучно «проштовхувати» легіонерів, якщо є гідні місцеві таланти.

Григорій Суркіс на державному та європейському рівні

Паралельно з клубною роботою Григорій Суркіс будував кар’єру в національному та міжнародному футболі. З 2000 по 2012 рік він очолював Федерацію футболу України — найдовший термін на цій посаді в історії організації. За цей період український футбол отримав більше міжнародної уваги, розвивалася інфраструктура для дитячих та юнацьких змагань.

У 2013–2019 роках Григорій Суркіс обіймав посаду віце-президента УЄФА. Це був безпрецедентний рівень представництва України в європейській футбольній еліті. Він входив до виконавчого комітету, очолював комітети з національних асоціацій, стадіонів та безпеки, а також працював у стратегічних радах УЄФА. Після завершення терміну отримав статус почесного члена організації.

Політична діяльність Григорія Суркіса також була пов’язана зі спортом. Він тричі обирався народним депутатом України (III, IV та IX скликання) і завжди працював у комітетах, відповідальних за молодіжну політику, фізичну культуру та спорт. Такий досвід дозволяв лобіювати інтереси футболу на найвищому державному рівні.

Бізнес-імперія та фінансові реалії

Поза футболом брати Суркіси розвивали активи в енергетиці та інших секторах. Разом вони контролювали частки в обленерго, зокрема «Львівобленерго» та «Прикарпаттяобленерго». Forbes неодноразово включав братів до рейтингу найбагатших українців — у 2021 році вони посідали 41-ше місце.

Після націоналізації ПриватБанку родина через суди намагається повернути кошти, які були конвертовані в акції банку. Справи тривають уже кілька років, і частина коштів уже повернута через взаємозаліки. Ці юридичні баталії показують, наскільки складною була фінансова архітектура українського бізнесу 2000-х.

Клуб «Динамо» за президентства Ігоря Суркіса навчився заробляти на єврокубках. У сезоні 2022/2023 команда отримала понад 12 мільйонів євро призових. Довоєнний бюджет клубу оцінювався в 30–35 мільйонів євро — цифра, яка дозволяє зберігати конкурентоспроможність у внутрішньому чемпіонаті.

Випробування війною та благодійна діяльність

26 лютого 2022 року, на другий день повномасштабного вторгнення, брати Суркіси виїхали з України. Цей факт спричинив розслідування Державного бюро розслідувань щодо дій митників. Водночас клуб і Фонд братів Суркісів не припинили роботу.

Фонд братів Суркісів спільно з ФК «Динамо» у 2024–2025 роках повністю відремонтував та відновив кілька відділень київської лікарні «Охматдит», зокрема 2-ге педіатричне відділення консультативно-діагностичної поліклініки та центр орфанних захворювань.

За даними офіційного сайту клубу, благодійна діяльність триває вже понад 1000 днів. Допомога надходить як на відновлення медичних закладів, так і на підтримку захисників України. У 2025 році лікарня «Охматдит» офіційно подякувала фонду та клубу за відбудову пошкоджених корпусів. Ця робота стала одним із найвиразніших проявів соціальної відповідальності родини в умовах війни.

Сім’я, наступне покоління та спадщина

У родині Суркісів футбол — це не лише бізнес, а й сімейна справа. Ігор Суркіс одружений і має двох доньок. Одна з них пов’язана з клубом через шлюб із футболістом «Динамо» Крістіаном Біловаром. Григорій Суркіс має сина В’ячеслава (народився 2006 року), який у 2026 році дебютував за першу команду клубу.

Така наступність показує, що брати не просто керують активом — вони намагаються передати справу далі. Молоде покоління вже знайоме з внутрішньою кухнею клубу, тренувальною базою та вимогами професійного футболу.

Спадщина Суркісів — це не лише титули та єврокубкові кампанії. Це сучасна інфраструктура, яку клуб отримав у 2000-х, стабільна присутність у Лізі чемпіонів та Лізі Європи навіть у найскладніші роки, а також голос України в УЄФА завдяки багаторічній роботі Григорія. У часи, коли багато клубів змінювали власників кожні кілька років, «Динамо» під керівництвом Суркісів залишалося острівцем відносної стабільності.

Сьогодні, у 2026 році, Ігор Суркіс продовжує активно коментувати життя команди, призначати тренерів та планувати трансфери. Клуб виграє кубки, бореться за чемпіонство і зберігає статус одного з найпопулярніших брендів українського спорту. Брати Суркіси вже понад три десятиліття доводять: у футболі, як і в бізнесі, довгострокова стратегія та особиста відповідальність часто важливіші за швидкі перемоги.