У центрі Тегерана, за високими стінами та охороною, зосереджена влада, яка визначає не лише внутрішнє життя Ірану, а й відлунює далеко за його межами. Верховний лідер — це не ceremonialна посада і не просто релігійний авторитет. Це фігура, яка стоїть над президентом, парламентом, судами та збройними силами. Саме вона ухвалює остаточні рішення щодо війни, миру, ядерної програми та ключових призначень.

28 лютого 2026 року все змінилося. Аятола Алі Хаменеї, який очолював країну з 1989 року, загинув під час авіаудару на початку конфлікту з Ізраїлем та Сполученими Штатами. Вже за десять днів його син Моджтаба Хаменеї, раніше тіньова фігура в офісі батька, став новим Верховним лідером. Перехід стався швидко, під тиском обставин війни та впливу Корпусу вартових ісламської революції. Сьогодні, у червні 2026 року, країна живе в режимі крихкого перемир’я та інтенсивних переговорів.

Для України та всього світу це не абстрактна новина з Близького Сходу. Рішення лідера Ірану торкаються цін на енергоносії, поширення зброї, стабільності в регіонах і навіть опосередковано впливають на перебіг інших конфліктів. Щоб зрозуміти, хто тепер реально керує Іраном, варто розібратися в самій системі влади.

Політична система Ірану: як влаштована теократія з республіканською оболонкою

Іран — це не звичайна президентська республіка і не класична монархія. Після ісламської революції 1979 року тут запровадили унікальну модель — велаяте факих, або опіку ісламського правознавця. Верховний лідер вважається найкваліфікованішим знавцем шаріату, який має право керувати державою в ім’я захисту релігійних цінностей і інтересів народу.

На практиці це означає зосередження величезної влади в одній посаді. Верховний лідер є головнокомандувачем усіх збройних сил, включаючи регулярну армію та Корпус вартових. Він призначає голову судової влади, керівника державного телебачення і радіо, частину членів Ради вартових та Ради доцільності. Він може блокувати закони, які вважає суперечними ісламським нормам, і має останнє слово у питаннях війни та миру.

Президент, який обирається народом на чотири роки, керує повсякденною роботою уряду, економікою та частиною дипломатії. Але його повноваження суттєво обмежені. Кандидати на посаду проходять жорсткий відбір Ради вартових, а сам президент мусить діяти в рамках стратегії, яку визначає Верховний лідер. Якщо виникає конфлікт — слово залишається за лідером.

Ця структура робить систему стійкою до зовнішнього тиску, але водночас вразливою до змін на самій вершині. Коли одна людина тримає стільки важелів, її здоров’я, погляди та оточення стають факторами національної безпеки.

Хто такий Моджтаба Хаменеї: шлях від тіні до влади

Моджтаба Хаменеї народився 8 вересня 1969 року в Мешхеді — одному з головних релігійних центрів країни. Він другий син Алі Хаменеї. Отримав релігійну освіту в семінарії Кума, одного з найавторитетніших центрів шиїтського богослов’я. У молодості нетривалий час служив у Корпусі вартових під час ірано-іракської війни. З 2008 року працював у офісі батька як його представник — посада, яка дала йому доступ до найзакритіших механізмів влади.

До 2026 року Моджтаба майже не з’являвся на публіці. Його знали переважно всередині системи як людину, яка плела мережу зв’язків серед консервативних кіл та Корпусу вартових. Критики звинувачували його в участі в організації виборів 2005 та 2009 років і в придушенні протестів. Прихильники бачили в ньому надійного захисника курсу батька.

Після загибелі Алі Хаменеї саме Моджтаба став компромісною фігурою для швидкого переходу влади. Збори експертів обрали його 8–9 березня 2026 року. Призначення відбулося під час активних бойових дій і отримало неоднозначну оцінку: з одного боку — спадкоємність, з іншого — династичний елемент, який суперечить антимонархічному духу революції 1979 року. Попри повідомлення про поранення під час удару, новий лідер бере участь у керівництві державою.

Історія Верховних лідерів: від Хомейні до наших днів

Першим Верховним лідером став Рухолла Хомейні — харизматичний лідер революції, який об’єднав різні сили проти шаха. Він правив до самої смерті в 1989 році і заклав основи системи велаяте факих.

Алі Хаменеї прийшов на зміну в той самий рік. За 37 років його правління Іран пережив санкції, ядерну кризу, підтримку союзників у регіоні та кілька хвиль внутрішніх протестів. Він вважався майстром балансу: жорсткий у ключових питаннях, але здатний на тактичні поступки, коли система опинялася під загрозою.

Тепер, вперше в історії Ісламської Республіки, влада перейшла до сина попереднього лідера. Це створює новий прецедент і ставить питання про те, наскільки система залишиться «республіканською» за формою і наскільки — династичною за суттю.

Війна 2026 року та перехід влади: що відбулося насправді

28 лютого 2026 року ізраїльсько-американські удари по іранських ядерних та військових об’єктах стали початком короткої, але інтенсивної фази конфлікту. Саме під час цих ударів загинув Алі Хаменеї. Іран відповів ракетними та дроновими атаками, а також тимчасовим перекриттям Ормузької протоки — ключового маршруту для світових поставок нафти. Це викликало стрибок цін на пальне та занепокоєння в багатьох країнах.

Згідно з повідомленнями Reuters, перехід влади до Моджтаби Хаменеї відбувся швидко, щоб уникнути вакууму в умовах війни. Новий лідер спочатку демонстрував жорстку позицію, відкидаючи пропозиції про швидку деескалацію. Проте вже навесні почалися переговори про припинення вогню. У квітні було досягнуто крихкого перемир’я, а у червні тривають консультації щодо ядерної програми, інспекцій та можливого послаблення санкцій.

Війна показала як силу іранської системи (швидка адаптація та збереження контролю), так і її вразливість (втрата ключової фігури та економічний тиск). Новий лідер отримав владу в момент, коли країна потребує одночасно жорсткості та гнучкості.

Що означає нова влада для світу та України

Ормузька протока — це вузьке горло, через яке проходить значна частина світової нафти. Навіть тимчасові загрози її перекриття миттєво відбиваються на цінах у Європі та Азії. Для України, яка відновлює економіку після повномасштабної війни, стабільність енергетичних ринків має пряме значення.

Іран довгий час постачав дрони типу Shahed Росії, які використовувалися проти українських міст та інфраструктури. Зміна лідерства та наслідки війни 2026 року можуть вплинути на ці можливості — як через пошкодження виробництва, так і через нові зовнішньополітичні пріоритети Тегерана.

Ядерна програма Ірану залишається головним предметом міжнародної стурбованості. Переговори, які тривають зараз, можуть призвести або до нового угоди з обмеженнями та контролем, або до подальшої ескалації. У будь-якому сценарії рішення Моджтаби Хаменеї будуть визначальними.

Внутрішня ситуація в Ірані теж важлива. Протести останніх років показали, що суспільство втомилося від економічних труднощів та обмежень. Новий лідер успадкував не лише владу, а й накопичені проблеми. Як він їх вирішуватиме — покаже найближчі місяці та роки.

Сьогодні Іран стоїть на перехресті. З одного боку — стара система з величезною концентрацією влади в одній посаді. З іншого — нова реальність після війни, пораненого лідера та необхідності домовлятися. Моджтаба Хаменеї отримав посаду в найскладніший момент за останні десятиліття. Те, як він нею скористається, визначатиме не лише долю його країни, а й впливатиме на безпеку та економіку далеко за її межами — включно з Україною.

Влада в Ірані ніколи не була простою. Вона завжди поєднувала релігію, ідеологію, силу та прагматизм. Сьогодні ця суміш переживає черговий тест на міцність. І світ уважно стежить за тим, як новий лідер впорається з цим викликом.