Віктор Брагінський народився 22 березня 1983 року в Києві й виріс у Подільському районі столиці. За два десятиліття він пройшов шлях від техніка на будівництві до керівника одного з найбільших комунальних підприємств України — Київського метрополітену. Призначений на цю посаду мером Віталієм Кличком у липні 2014 року, він керував підземкою майже десять років і одночасно обіймав мандат депутата Київради.

Його історія поєднує реальні інфраструктурні проєкти, модернізацію та водночас гучні журналістські розслідування, кримінальні провадження та втечу за кордон. Станом на середину 2026 року Брагінський перебуває в розшуку Міністерства внутрішніх справ, а кілька справ щодо службової недбалості та можливих зловживань під час тендерів тривають.

Цей шлях — приклад того, як кар’єра в державному секторі може стрімко злетіти й так само різко обірватися під тиском публічного контролю.

Ранні роки та освіта

Віктор Брагінський здобув середню освіту в ліцеї «Поділ» №100, який закінчив у 2000 році. Уже в 18 років він почав працювати техніком-наглядачем на Житлово-будівельному кооперативі «Україна». Це дало практичний досвід у будівництві та контролі за об’єктами.

Подальша освіта стала фундаментом для роботи в енергетиці, транспорті та державному управлінні. Він послідовно здобув кілька дипломів:

Джерела даних: дані з відкритих джерел та заяв МВС України.

Така комбінація юридичних, економічних та управлінських знань дозволила йому швидко просуватися в компаніях енергетичного та транспортного сектору. Кожен новий диплом відкривав двері до вищих посад у державних підприємствах.

Стрімкий кар’єрний шлях до 2014 року

Після перших робіт у будівництві Брагінський у 2004–2005 роках обіймав посаду заступника директора ТОВ «Спецодяг України». З 2005 року почався період у групі компаній «Нафтогаз України» — від помічника до директора ПрАТ «Нафтогазвидобування».

У 2006–2010 роках він керував кількома приватними фірмами в енергетиці та промисловості: заступник директора ТОВ «Енергетичні проекти-Інтернешнл Консалтинг», директор ТОВ «Укрпромграніт». У 2010–2011 роках очолював ДП «Укрінтеравтосервіс» спочатку як перший заступник, а потім генеральний директор.

У 2011 році його призначили головою ДП «Бердянський морський торговельний порт», де він працював до 2014 року, зокрема як заступник з питань розвитку та інвестицій. Паралельно в 2012 році виконував обов’язки голови Київської обласної дирекції «Укрпошти». Цей досвід роботи з великими інфраструктурними об’єктами та державними активами став важливим етапом перед призначенням у метро.

Десять років на чолі Київського метрополітену

16 липня 2014 року Віталій Кличко призначив Віктора Брагінського начальником КП «Київський метрополітен». Підприємство перевозить сотні тисяч пасажирів щодня, є критичною інфраструктурою столиці та під час повномасштабної війни виконувало функцію цілодобового укриття.

За цей період реалізували низку проєктів. Розпочали будівництво продовження Сирецько-Печерської лінії до Виноградара — станцій «Мостицька» та «Проспект Правди». Проєкт розробили за дев’ять місяців, роботи стартували на початку 2019 року й тривали навіть під час карантинних обмежень 2020 року.

Провели хімічне закріплення ґрунтів на Сирецько-Печерській та Оболонсько-Теремківській лініях. Це дозволило зняти обмеження швидкості руху поїздів. Капітально відремонтували станції «Лівобережна» та «Святошин». Модернізували та відремонтували 135 вагонів за проєктом зелених інвестицій у межах Кіотського протоколу. Планували придбати 50 нових вагонів за програмою співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку.

Одним із помітних нововведень стало запровадження безконтактної оплати проїзду банківською карткою. На момент впровадження Київ став п’ятим містом у світі з такою можливістю. Під час пандемії 2020 року період зупинки перевезень використали для масштабних ремонтних робіт у тунелях і на станціях.

Ці кроки покращили технічний стан інфраструктури та зробили поїздки зручнішими для мільйонів киян і гостей столиці.

Політична діяльність у Київраді

У жовтні 2020 року Віктора Брагінського обрали депутатом Київської міської ради IX скликання від партії «УДАР». Він працював у бюджетному комітеті, що давало вплив на розподіл міських фінансів. Мандат склав 21 березня 2024 року — невдовзі після відставки з посади голови метрополітену.

Поєднання керівної посади на великому комунальному підприємстві та депутатського мандату створювало додаткові можливості для впливу на міську політику, але водночас привертало увагу до можливих конфліктів інтересів.

Тіні за проєктами: розслідування та підозри

У березні 2024 року журналістське розслідування Bihus.info виявило елітні квартири та земельні ділянки, пов’язані з родичами Брагінського, а також незадекларовану колишню дружину Ольгу Брагінську з активами на мільйони доларів. 14 березня 2024 року міський голова відсторонив його від виконання обов’язків, а 15 березня Брагінський подав заяву на звільнення. Звільнення офіційно оформили 16 березня 2024 року.

12 листопада 2024 року Брагінському повідомили про підозру в неналежному виконанні службових обов’язків. Слідство стверджує, що ще у жовтні-листопаді 2023 року керівництво метрополітену знало про появу піску та води між станціями «Деміївська» та «Либідська», однак не вжило належних заходів. У грудні 2023 року це призвело до підтоплення тунелю, тріщин та повної зупинки руху на ділянці блакитної лінії. Збитки бюджету від простою та втрачених доходів перевищили 164 мільйони гривень.

Генеральний прокурор Руслан Кравченко публічно заявляв про приховування аварійного стану тунелю посадовцями, зокрема зафіксовану розмову від 4 грудня 2023 року.

Паралельно розслідували низку тендерів. Зокрема, у травні 2023 року уклали контракт на 10 мільйонів гривень на постачання мастила з ТОВ «КСМ Трейд» — слідство вважає, що кошти вивели через фіктивні фірми. На капітальний ремонт червоної лінії у грудні 2022 року уклали договір на 1,58 мільярда гривень з ТОВ «КБ „Теплоенергоавтоматика“», сплативши близько мільярда. Власниця компанії — балерина Тетяна Белецька, яка, за даними слідства, має родинні зв’язки з колишнім бізнес-партнером Брагінського Кирилом Кривцем. Ціни на матеріали та обладнання, за версією розслідування, могли бути завищеними. Інші контракти на кабельну продукцію також викликали питання про заміну дорогих імпортних матеріалів на дешевші аналоги.

Втеча за кордон та оголошення в розшук

Після відставки Брагінський зник приблизно 20 червня 2024 року. У грудні 2024 року Міністерство внутрішніх справ оголосило його в розшук як особу, що переховується від органів досудового слідства.

У січні 2025 року він виїхав з України, використавши, за версією слідства, підроблений висновок військово-лікарської комісії про наявність невиліковного захворювання. Цей документ дозволив знятися з військового обліку. Пізніше висновок ВЛК скасували. Окреме провадження відкрили за фактом підробки документів. У липні 2025 року викрили колишнього начальника одного з ТЦК, який, за даними слідства, сприяв втечі.

Станом на січень 2026 року минув рік з моменту втечі. Брагінський залишається в базі розшуку МВС. Слідство продовжує роботу над справою про службову недбалість та схемами з тендерами. Декільком фігурантам — директорам підрядних компаній — вже повідомили про підозри у розкраданні майна через завищені ціни та фіктивні операції.

Актуальний стан і контекст подій

Станом на червень 2026 року Віктор Брагінський перебуває за кордоном і уникає слідства. Кримінальні провадження тривають, а суми можливих збитків для бюджету Києва обчислюються сотнями мільйонів гривень. Справи стосуються як конкретних тендерів, так і системних питань моніторингу стану тунелів та прозорості закупівель.

Історія Віктора Брагінського демонструє, наскільки важливою є публічна звітність керівників великих комунальних підприємств. Десять років роботи принесли певні інфраструктурні зрушення, однак низка рішень та контрактів стали предметом серйозних розслідувань. Для киян це нагадування про те, що контроль за використанням бюджетних коштів — не формальність, а необхідна умова довіри до влади.