У травні 2023 року світ побачив, як озброєні росіяни перетнули кордон і зайняли прикордонні села Бєлгородської області. Вони заявили про створення демілітаризованої зони та закликали місцевих жителів чинити опір Кремлю. За цими кадрами стояв Російський добровольчий корпус — підрозділ, сформований з російських громадян, які свідомо стали на бік України у війні проти путінського режиму.

Рейди РДК не просто привернули увагу світових медіа. Вони змусили російське командування перекидати резерви з українського фронту для охорони власних кордонів. Це був один із перших випадків, коли війна, розпочата Москвою, реально повернулася на її територію у відкритій формі. З 2022 року корпус поєднує диверсійно-рейдові дії з участю у запеклих боях на східних та південних напрямках України.

Станом на 2026 рік Російський добровольчий корпус залишається активним елементом української оборони. Підрозділ продовжує поповнюватися добровольцями, проводить політичну роботу серед російської діаспори та демонструє, що опір кремлівській агресії існує навіть всередині самої Росії.

Як усе починалося: створення та перші бої

Російський добровольчий корпус офіційно сформували 22 серпня 2022 року. Засновником та командиром став Денис Капустін, відомий під позивним White Rex. До цього він мав досвід участі в українських подіях ще з 2014 року, а після повномасштабного вторгнення об’єднав росіян, які відмовилися підтримувати агресію проти України.

У перші місяці підрозділ брав участь в обороні Києва, боях за Бучу, Ірпінь, Горенку та Чернігів. Бійці діяли в складі спеціальних підрозділів Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Пізніше корпус інтегрували в структуру ГУР, де він отримав ширші можливості для автономних операцій.

З самого початку РДК позиціонував себе не як наймане формування, а як військово-політична структура росіян, які воюють проти режиму Путіна. Це відрізняло його від багатьох інших іноземних підрозділів на боці України.

Ідеологія та цілі: за яку Росію борються

Гасла корпусу — «Слава Русі!», «Добудем Родину!». Вони відображають прагнення до іншої Росії — без імперських амбіцій Путіна та без війни проти сусідів. У маніфесті «Homo ethnicus» підрозділ проголошує етнічний світогляд, де пріоритетом є благополуччя російського народу та повага до територіальної цілісності України та Білорусі.

Попри те, що деякі засновники мали ультраправе минуле, основний вектор діяльності — боротьба з конкретним режимом, який розв’язав загарбницьку війну. Багато бійців підкреслюють, що їхній вибір продиктований не лише ідеологією, а й відторгненням злочинів, які чинить російська армія на українських землях.

РДК активно використовує символіку історичного російського визвольного руху, уникаючи прямих асоціацій з нацизмом. Командир неодноразово заявляв, що не розмахує свастикою і не віддає нацистських привітань. Головний ворог для них — путінська диктатура та її імперська політика.

Найгучніші рейди на територію Росії

Найбільший резонанс викликали прикордонні операції 2023–2024 років. Вони показали, що невеликий, але мотивований підрозділ може створювати серйозні проблеми для російської системи безпеки та змушувати Кремль реагувати на власній землі.

Ці операції не лише завдавали тактичних втрат. Вони руйнували пропагандистський наратив про «спокійний тил» і змушували російське суспільство усвідомлювати, що війна має зворотний бік.

На фронтах України: від Авдіївки до Вовчанська

Окрім рейдів, бійці РДК активно воюють на основних напрямках. Вони брали участь у боях за Авдіївку, в тому числі штурмі коксохімічного заводу, обороні Вовчанська у травні та вересні 2024 року, діях на Куп’янському, Оріхівському та Запорізькому напрямках.

У вересні 2024 року разом з підрозділами ГУР корпус брав участь у звільненні агрегатного заводу у Вовчанську. Такі дії показують, що РДК — не лише рейдовий інструмент, а повноцінна бойова одиниця, здатна працювати в складі регулярних українських сил.

Хто поповнює лави: екс-вагнерівці та нова мотивація

З 2025 року до корпусу почали приєднуватися колишні найманці ПВК «Вагнер», які пройшли Африку. За словами командира Дениса Капустіна, багатьох з них розчарувала зрада режиму після заколоту Пригожина. Вони обирали Україну не заради грошей — у російській системі платили більше, — а через переконання.

Рекрутинг ведеться серед російських емігрантів, полонених, які перейшли на бік України, та добровольців з Росії. Кожен кандидат проходить перевірку. Після підписання контракту з ЗСУ бійці отримують зарплату та повне забезпечення. Це дозволяє корпусу зберігати дисципліну та боєздатність.

Втрати та операція з «воскресінням» командира

Як і будь-який бойовий підрозділ, РДК несе втрати. За роки війни загинули десятки бійців, серед них співзасновник Антон Зирянов («Турист») у лютому 2025 року під Харковом та молодий боєць Тимофій «Еней» Ануфрієв на початку 2026 року.

Найдраматичніша історія сталася наприкінці грудня 2025 року. Російські спецслужби оголосили про ліквідацію Дениса Капустіна FPV-дроном у Запорізькій області. Проте це була спеціальна операція ГУР, яка дозволила зірвати замах ФСБ та заволодіти півмільйоном доларів, виділених на вбивство командира. Капустін живий, а гроші пішли на посилення українських спецпідрозділів.

Ця операція ще раз підтвердила тісну координацію між РДК та українською військовою розвідкою.

Політична робота та довгостроковий вплив

Окрім бойових дій, корпус веде активну політичну діяльність. Бійці спілкуються з російськими діаспорами в Європі, беруть участь у розробці законопроектів, що стосуються майбутнього Росії після Путіна, та ведуть діалог з європейськими політиками. У 2025–2026 роках РДК опублікував огляд своєї правозахисної та суспільно-політичної роботи за рік.

Довге інтерв’ю Дениса Капустіна Юрію Дудю стало одним із найпомітніших медіа-подій для російськомовної аудиторії. Воно показало, що всередині Росії існує організована сила, готова воювати за іншу країну — без імперії та без війни.

Рейди та дії РДК мають не лише військове, а й стратегічне значення. Вони змушують Росію тримати значні сили на кордоні, відволікають увагу та ресурси від українського фронту та руйнують міф про тотальну підтримку війни всередині Росії.

У 2026 році Російський добровольчий корпус продовжує виконувати свою роль. Невеликий за чисельністю, але високовмотивований підрозділ демонструє, що навіть у найжорсткішій війні вибір на боці правди можливий. Їхня присутність на фронті та за кордоном — це постійне нагадування Кремлю, що агресія має свою ціну і що росіяни теж можуть стати її інструментом.