Марія Левченко вже більше десяти років залишається однією з найбільш закритих, але водночас ключових фігур у найближчому оточенні Володимира Зеленського. Вона не дає інтерв’ю, не веде публічних сторінок у соціальних мережах і майже ніколи не потрапляє в об’єктиви камер. Проте саме її ім’я найчастіше згадують, коли йдеться про людину, яка буквально «тримає» графік Президента, контролює доступ до найважливіших зустрічей і координує логістику подій державного рівня.

Її шлях до Офісу Президента почався задовго до 2019 року — ще в студії «Квартал 95», де вона працювала помічницею продюсера. Там, у неформальній атмосфері творчої команди, формувалася та сама довіра, яка згодом перенеслася на Банкову. Після перемоги Зеленського на президентських виборах Марія Левченко опинилася безпосередньо в кабінеті глави держави. Її робоче місце облаштували прямо там, де приймаються рішення, що впливають на мільйони людей.

У травні 2020 року під час пресконференції Володимир Зеленський публічно назвав її серед двох людей, яким абсолютно довіряє. Це визнання прозвучало несподівано для широкої аудиторії, але для тих, хто знав внутрішню кухню команди, стало лише підтвердженням очевидного.

Шлях від «Кварталу 95» до Банкової

Початок професійного шляху Марії Левченко пов’язаний зі студією «Квартал 95». У 2019–2020 роках вона офіційно працювала помічницею продюсера в ТОВ «Студія «Квартал 95». Декларації її чоловіка фіксували зарплату на рівні 107 тисяч гривень у 2019 році та майже 144 тисяч гривень у 2020-му. Ці цифри — не просто суха статистика. Вони свідчать про те, що навіть після переходу Зеленського у велику політику частина команди продовжувала отримувати оплату через студію, зберігаючи зв’язок із попереднім етапом.

Після інавгурації 2019 року ситуація змінилася. Марія Левченко фактично почала виконувати функції особистої помічниці Президента, хоча офіційно ще не була оформлена в штаті Офісу. Вона працювала на громадських засадах або через студію, але її присутність у кабінеті глави держави стала постійною. Саме тоді сформувалася модель, яка діє й досі: Президент має поруч людину, яка знає його ритм, уподобання та пріоритети краще за багатьох міністрів.

Офіційне призначення та посадові обов’язки

21 грудня 2021 року Марію Левченко офіційно працевлаштували в Офіс Президента. Вона отримала посаду заступниці керівника Кабінету Президента України — керівниці Служби забезпечення заходів Президента. Це не просто формальність. Посада передбачає координацію підготовки та проведення ключових заходів за участю глави держави, забезпечення логістики, комунікацій та безпеки протоколу.

Робоче місце Марії Левченко розташоване безпосередньо в кабінеті Президента, а її графік часто починається раніше за офіційний розпорядок Банкової.

З того часу вона присутня майже на всіх стратегічно важливих нарадах і переговорах. Її функція — не просто «записувати», а забезпечувати, щоб у потрібний момент у потрібному місці опинилися правильні люди з правильною інформацією. У реаліях української політики, де рішення часто приймаються в стислі терміни, така роль стає критично важливою.

Сімейні зв’язки та особисте коло

Марія Левченко одружена з Олександром Гогілашвілі — колишнім заступником міністра внутрішніх справ, якого звільнили у грудні 2021 року. Родина Гогілашвілі та Зеленських пов’язана давньою дружбою. Фотографії 2013 року, які з’являлися в медіа, підтверджують, що спілкування тривало ще за часів, коли Володимир Зеленський був переважно шоуменом.

Саме ця близькість пояснює, чому Марія Левченко так швидко опинилася в епіцентрі подій після 2019 року. Вона не просто «прийшла працювати» — вона вже була частиною довіреного кола. У публічному просторі про її особисте життя відомо мало: пара уникає зайвої уваги, дітей у відкритих джерелах не згадують, а сама Марія Левченко не веде жодних соціальних мереж.

Гучні моменти та випробування на довіру

Одним із найбільш обговорюваних епізодів стала присутність Марії Левченко на секретній нараді в червні 2020 року, де обговорювалася спецоперація з затримання бойовиків ПВК «Вагнер». Інформацію про нараду оприлюднив журналіст Юрій Бутусов, а колишній начальник Головного управління розвідки Василь Бурба підтвердив факт її проведення. Після наради операцію скасували.

Цей епізод викликав хвилю критики: на той момент Марія Левченко ще не мала офіційного допуску до державної таємниці. Згодом її оформили на державну службу, і питання формально врегулювали. Проте сам факт присутності людини без допуску на нараді такого рівня став приводом для політичних спекуляцій узимку 2021–2022 років.

Тоді ж розгорівся скандал навколо її чоловіка. Звільнення Олександра Гогілашвілі, питання щодо його російського громадянства та попередньої кар’єри перекинулися й на Марію Левченко. Опозиційні політики вимагали пояснень щодо її доступу до чутливої інформації. Офіс Президента тоді обмежився сухими коментарями про офіційне працевлаштування.

Роль за лаштунками війни: 2022–2026 роки

Після початку повномасштабного вторгнення функції Марії Левченко набули нового значення. Координація візитів світових лідерів, забезпечення безпечних комунікацій, логістика найважливіших переговорів і зустрічей — усе це лягло на плечі її служби. У період, коли кожна зустріч Президента з іноземними делегаціями мала не лише символічне, а й практичне значення для отримання зброї, санкцій чи політичної підтримки, якість організації ставала питанням національної безпеки.

Марія Левченко залишається на посаді керівниці Служби забезпечення заходів Президента й у 2026 році, координуючи ключові процеси в Офісі глави держави.

За ці роки вона зберегла головну рису — майже повну відсутність публічного сліду. Жодних гучних заяв, жодних селфі з високими гостями, жодних коментарів для преси. У цьому й полягає її сила: вона забезпечує роботу системи, залишаючись у тіні.

Хронологія основних етапів

Марія Левченко — це не просто «секретарка» в класичному розумінні. Це людина, яка знає розклад Президента краще за будь-кого іншого, яка вміє тримати в голові десятки паралельних процесів і яка протягом років зберігала лояльність у середовищі, де довіра коштує дорого. У сучасній українській політиці, де багато речей вирішуються не на публічних трибунах, а в кабінетах і за закритими дверима, такі фігури відіграють роль невидимих, але незамінних механізмів.

Її історія — це історія про те, як довіра, побудована ще в часи розважального телебачення, пережила перехід у велику політику й витримала випробування війною. І хоча публічно про Марію Левченко говорять мало, саме від якості її роботи значною мірою залежить, наскільки злагоджено функціонує найвищий рівень державної влади.