Після проведення приватизації земельних ресурсів та переходу на ринкові відносини у сільському та водному господарстві, в Україні назріло питання запровадження трансформації в управлінні меліоративними системами. Реформу з трансформації сектору зрошення та дренажу у різні періоди часу було запроваджено у великій кількості країн по всьому світі. Міжнародними  організаціями та науковцями з різних країн розроблено основні методологічні засади цієї реформи  та виконаний аналіз її впровадження у різних соціально-економічних умовах. Трансформації в управлінні зрошенням та дренажем передбачають перш за все  передачу повноважень щодо експлуатації та використання меліоративної інфраструктури та управління водними ресурсами у межах дії зрошувальних та дренажних систем організаціям водокористувачів. Світовий досвід свідчить, що така необхідність з’являється у разі, коли держава не в змозі забезпечити покриття витрат на експлуатацію меліоративних систем та відповідну якість надання послуг. Водночас залучення водо-землекористувачів до управління потребує відповідного законодавства для створення  організацій водокористувачів та спеціальних державних програм щодо підтримки цих організацій у період створення та розвитку. Ці програми повинні передбачувати доступ ОВК до дешевих кредитів для вирішення завдань модернізації та відновлення водогосподарської інфраструктури, впровадження ресурсоефективних технологій управління зрошенням, а також впровадження навчальних програм.  Але крім, суто організаційних та техніко-технологічних заходів на нижньому рівні управління, реформа в управлінні зрошенням та дренажем  вимагає чисельних змін у процесі формування та впровадження державної водогосподарської політики в цілому, розробки нових механізмів фінансування галузі, змін у правах та обов’язках державних інституцій на різних рівнях управління, забезпечення навчання та перерозподілу  кадрового потенціалу, а також вирішення  соціальних питань. Всі ці складові  реформування вимагають системного підходу  та експертної підтримки цього процесу. У  жовтні 2020 року Кабінетом Міністрів України було затверджено план заходів щодо впровадження Державної «Стратегії зрошення та дренажу до 2030 року», у якій викладені всі аспекти цієї комплексної реформи  трансформації управління у цьому секторі.

У Стратегії та плані дій крім створення організації водокористувачів (ОВК), також зазначене завдання реформування управління на рівні основною  інфраструктурою, яка продовжується управлятись організаціями системи Держводагентства. Для сталої експлуатації основної частини водогосподарських-меліоративних систем та надання якісного сервісу ОВК, у міжнародній практиці найбільш ефективною визнана інституціональна модель створення децентралізованих неприбуткових організацій корпоративної форми (коли державні організації об’єднуються з неурядовими структурами, такими як ОВК та органами місцевого самоврядування). При цьому, у спеціальному законодавстві регулюється участь водокористувачів (представників від ОВК) у прийнятті рішень щодо планів експлуатації основної мережі та формуванні тарифів для ОВК. Модель такого типу організації була рекомендована у «Стратегії зрошення та дренажу», що розроблена за підтримки міжнародних експертів  Світового банку.

Для забезпечення сталого функціонування ОВК  та управління на рівні основних систем важливим є забезпечення дотримання принципу справедливості при прийнятті рішень, що забезпечується шляхом  регулювання кількості голосів при прийнятті управлінських рішень відповідно до обсягів коштів, які кожна з організацій вкладає  в  оплату послуг з експлуатації меліоративних систем та розвиток організацій (*принцип «Pay – Say», як це є, наприклад, у Водних радах в Нідерландах).

Інтереси малих господарств при цьому можуть захищатись та підтримуватись спеціальними державними  дотаціями на використання зрошення та лізинговими програмами для придбання дощувальної техніки та ін.). Для розв’язання конфліктів у  законі «Про об’єднання водокористувачів» ми пропонуємо передбачити  створення у складі  організаційної структури ОВК  спеціальної комісії з розв’язання спорів та конфліктів (пропозиція з міжнародного досвіду функціонування ОВК). Також важливо забезпечити державні програми навчання та роз’яснення Закону, розробку методичних рекомендацій для утворення та встановлення  правил функціонування  ОВК, методів  узгодження інтересів  різних груп водокористувачів.

Крім того, у існуючому проекті закону про ОВК  бажано також додати положення щодо технологічних аспектів управління водними ресурсами: річне планування водокористування, оперативне планування режимів зрошення сільськогосподарських культур та здійснення справедливого водорозподілу між полями, на яких ведуть свою діяльність  члени організації, також не згадується вимога щодо впровадження ресурсоефективного управління та дотримання екологічних вимог при управлінні водними ресурсами.

Таким чином, стале функціонування ОВК може бути забезпечено  лише при дотриманні наступних умов:

      залученні водокористувачів до управління інфраструктурою не тільки на рівні господарських мереж шляхом створення ОВК, але й на рівні управління головною державною частиною зрошувальних та дренажних систем ( магістральні канали та колектори ).

      забезпеченні співфінансування проектів модернізації, відновлення  та розширення водогосподарсько-меліоративних систем від різних джерел державного та приватного фінансування, у тому числі, для підтримки нових організацій  у перші роки їх створення та розвитку.

Відділ економічних проблем водокористування