25 березня 2021 року

19:25:52 25.03.2021 Назад

ПРОЦЕС ГАРМОНІЗАЦІЇ ІНТЕРЕСІВ СУБ’ЄКТІВ СТАЛОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

У процесі забезпечення умов сталого господарювання, чи не найголовнішу роль відіграє проблема пошуку засобів щодо гармонізації інтересів суб’єктів господарської діяльності, або стейкхолдерів. При цьому питання полягає у тому, яким чином можна добитися результатів цільових орієнтирів гармонізації. Втім перед тим як розробляти відповідний механізм дій необхідно мати чітке уявлення про сам процес узгодження інтересів, усвідомлюючи їх природу, а також причини появи та прояву мотивацій. Відтак маємо, що на сьогодні, функціонування суб’єктів господарювання, включаючи індивідів, домогосподарства, організації, органи місцевого самоврядування тощо, значною мірою обумовлюється економічними інтересами. Навіть коли ми говоримо про екологічні, соціальні, культурологічні та інші інтереси, наприкінці домінуючим стає економічний фактор котрий й спонукає активізацію діяльності.

Відмітимо, що у процесі забезпечення сталого господарювання принциповим стає питання подолання конфліктів між учасниками господарської діяльності, котрі виникають на тлі зіткнення мотиваційних  рушійних сил. Конфліктність інтересів притаманна різним сферам діяльності, але до найбільш типових слід віднести конфлікти щодо:

вирішення соціально-орієнтованих проблем розвитку, пов’язаних із підвищенням якості життя населення;

визначення пріоритетів та перспектив розвитку просторових утворень;

неприйняття інноваційних пропозицій розвитку;

нереалізованих потреб населення;

сприйняття ціннісних орієнтирів;

комунікації між інвесторами, бізнес-структурами, органами управління та громадськими організаціями тощо.

Як відомо, у формуванні моделі просторового розвитку головну роль починають грати суб’єкти територіальної економіки, котрі мають свої мотиваційні передумови для забезпечення відповідного громадського добробуту. У цьому відношенні одним з перспективних засобів узгодження інтересів ключових стейкхолдерів є використання методології форсайту.

По-перше, форсайт це спеціально сформований процес систематизованої оцінки, котрий дає можливість визначити довгострокові перспективи сталого господарювання, і який охоплює інтереси бізнесу, наукової спільноти, органів влади та інститутів громадянського суспільства відповідного просторового утворення.

По-друге, суть цього інструменту полягає у тому що він дає можливість створити додаткові цінності, котрі виникають у процесі  взаємодії і не можуть бути сформовані у матеріальному вигляді. До них відносяться: консенсус між учасниками процесу форсайту по відношенню до перспектив розвитку; спільне розуміння завдань щодо забезпечення сталого господарювання; методи узгодження комплексу суперечливих інтересів;  трансформація підходів та ментальних орієнтирів щодо організації спільної діяльності; засоби інтеграції підсумків форсайту у процеси реалізації конкретних проектів, програм, стратегій, як суспільних організацій так й бізнес-структур. 

Алгоритм форсайту включає декілька етапів:


Слід підкреслити, що застосування «дорожніх карт» формує принципово новий повноцінний інструмент управління, що сприяє побудові моделі ефективної політики сталого господарювання на принципах наочності, прозорості, гнучкості та варіативності. Крім того, дуже важливою рисою форсайту на відміну від традиційного проектування є те, що розробники постійно оперують не категоріями минулого, й навіть теперішнього, а майбутнього, тобто орієнтуючись на передбачування, управління майбутнім та його маршрутизацію.

Оскільки в рамках форсайту залучаються експерти, що представляють основні складові бізнесу – маркетинг, фінанси, виробничу інфраструктуру, технології, дослідження та розробки, то слід окремо зупинитися на питаннях організації процесу обговорень. Вони як правило, проходять у кілька ітерацій, на основі яких і формується «дорожня карта». При цьому у графічної формі подаються етапи переходу від поточного стану до наступних фаз розвитку в довгостроковій перспективі. Висока наочність методу дає можливість оперативного узгодження планів дій щодо реалізації визначених цілей.

До ключових аспектів, котрі підлягають обговоренню також відносяться базові ініціативи щодо регулювання сталим господарюванням включаючи: оптимізацію законодавства; перегляд інвестиційної політики; перегляд податкової політики; перегляд системи стандартів; забезпечення прозорості; перегляд правозастосовуваних норм тощо.

Безумовно, у процедурній площині, необхідним стає використання, у процесі пошуку консенсусу між стейкхолдерами, методів медіації як ефективного інструменту корпоративного управління. Як відомо, медіація, є гнучким конфіденційним інструментом, використовуючи котрий можна значною мірою впливати на вирішення конфліктних ситуацій між стейкхолдерами. Згадаймо, що під час медіації нейтральна сторона активно допомагає зацікавленим сторонам досягти згоди щодо врегулювання конфлікту чи суперечки, але останнє слово при ухваленні рішення або умов угоди з урегулювання спору залишається за зацікавленими сторонами.

Слід також окремо зупинитися на значущості питань інформаційного супроводу розробки форсайт-проектів. У цьому відношенні суттєву роль виконують конференції та презентації різного формату, як одного з професійних засобів забезпечення публічного обговорення ідей та результатів форсайту зі спільнотою. У цілому через такі процедури маємо можливість значно впливати на процес імплементації пропозицій сталого господарювання у життя.

 

Відділ методології сталого розвитку