2 квітня 2021 року

16:01:22 02.04.2021 Назад

СУТНІСНІ ОЗНАКИ ФІНАНСОВОЇ ДОМІНАНТИ  У ГОМЕОСТАЗІ ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ

З позицій триєдиної парадигми сталого розвитку, визначальним фактором збалансованості соціо-еколого-економічної системи є забезпечення, як її загальносистемного гомеостазу, так і гомеостазу окремих складових.  Наразі, постає гостре питання про внутрішні механізми забезпечення гомеостазу, серед яких варто звернути увагу на економічні, публічного управління, фінансові. Більш того фінанси, як відповідний засіб розподілу ресурсів розвитку, здатні забезпечити оптимізацію їх використання з орієнтацією на підтримку системного гомеостазу. В такому разі, використовуючи фінансові можливості, активізуються  відповідні механізми та інструменти щодо підтримки сталого розвитку суспільного, виробничого та природно-ресурсного секторів господарської діяльності. Проте, функції фінансової складової не обмежуються такою підтримкою. Важливим стає формування концепту сталих фінансів. Тут мається на увазі розбудова такої фінансової системи, яка стабільно функціонує на всіх рівнях господарювання за  рахунок більшої прив'язки до реальної, фізичної економіки. За таких обставин у фінансовій діяльності важливою стає орієнтація на запити щодо забезпечення інклюзивного, екологічно стійкого та соціально спрямованого економічного розвитку за допомогою організації сталого інвестування, банкінгу, біржової, страхової діяльності, а також фіскальної та бюджетної систем. Окремою  позицією є формування відповідних фондів фінансування сталого розвитку, включаючи насамперед створення фондів технологічного переходу, антикризових стабілізаційних фінансових установ, фондів майбутніх поколінь, фондів виплат цивільної ренти тощо.

Базовими функціоналами такої сталої фінансової системи є фінансова інклюзія як процес залучення через фінансові послуги необхідних ресурсів для потреб сталого господарювання; фінансове регулювання господарської діяльності за допомогою фіскальних, бюджетних та інших механізмів, а також фінансова підтримка значущих ініціатив для сталого господарювання.

З методологічної точки зору, фінанси слід розглядати як окрему самостійну домінанту, тобто цілісну, основоположну системну складову сталого господарювання, що виконує у господарській системі функцію, принциповим призначенням якої є розподіл вартостей відповідно до інституціональних ознак їх приналежності до власності.  Таким чином, в результаті фінансових операцій, фінансові ресурси як власність, уречевлена та зафіксована у фінансових інструментах, включаючи насамперед гроші, розподіляється між стейкхолдерами у фінансових відносинах.

Очевидно, що таким фінансовим відносинам передують господарські, економічні, в результаті котрих в одних агентів з’являються фінансові вимоги, а в інших – фінансові зобов’язання. Така первинність економічних відносин створює загальну ситуацію відхилення стану системи від рівноваги, а фінанси, таким чином, повертають системі втрачену рівновагу.  Тобто вони, по-суті, виступають у господарській діяльності складовою, що забезпечує гомеостаз як безпосередньо, наприклад, кредитно-банківською, страховою чи бюджетною системою, так і опосередковано, будучи його регулятором. Таким чином, фінанси здійснюють різноманітними механізмами (ціною капіталу, емісійною політикою, фіскальними ставками, нормативними значеннями резервування, депонування та дисконтування тощо) стримуючий, або навпаки – стимулюючий вплив на економічні відносини.

Специфічною ознакою фінансової системи є те, що вона є віртуальною сферою обігу капіталів, у якій формується свій, специфічний сектор фінансової логістики. Тобто, у загальному випадку фінансові відносини реалізуються не через інструменти реального капіталу, а через фінансові інструменти-контракти (включаючи гроші). Переважна більшість взаєморозрахунків здійснюється або у грошових інструментах, або в цінних паперах, або за взаємним розрахунком (кліринг). Це породжує явище т.з. віртуалізації фінансових відносин, тобто вони відбуваються в певній мірі ідеальному, віртуальному просторі фінансового ринку, в якому представлено також доходні фінансові активи та самі платіжні грошові інструменти як товар, тобто цей віртуальний простір є не просто сферою обігу фінансового капіталу, але й сферою його народження та накопичення - фінансомікою. Це явище характеризується перекапіталізацією, накопиченням величезної кількості фінансових інструментів, під якими немає реальних цінностей, окрім інших фінансових зобов’язань, а отже фінансова система також є джерелом виникнення постійних ризиків та фактором турбулентності, порушення системного гомеостазу і, як результат – відхилень від сталості розвитку. Тому це  вимагає забезпечення її внутрішньої сталості на основі фінансової відповідальності з урахуванням екологічного, соціального й управлінського критеріїв (Environmental, Social, and Governance, ESG).

У цілому, за умов застосування ефективних фінансових механізмів забезпечення системного гомеостазу, вирішуватимуться поточні та перспективні завдання, що постають у процесі функціонування господарської системи.  У той же час, сама господарська система перетворюватиметься на т.з. систему третього порядку, тобто організованої складності. Така організована складність розуміється як здатність системи до гомеостатичного розвитку, саморозкриття і самотрансформації у процесі чередування ламінарних та турбулентних станів свого еволюційного функціонування, як живої системи. Домінантною основою для побудови такої організованої складності, або «керованого хаосу» виступатимуть сталі фінанси, котрі виконуватимуть функцію організації стабілізуючих та впорядковуючих взаємодій у рамках господарської діяльності, насамперед, через канали фінансового забезпечення, системи резервування та зворотних зв’язків.

 

Відділ методології сталого розвитку

Бистряков І.К., д.е.н., проф.,

Клиновий Д.В., к.е.н., с.н.с., доц.