У сьогоднішньому світі, який характеризується швидкістю змін у технологіях, засобах комунікацій, поведінкових нормах суспільства і людей, системі пріоритетів та ін., виникає нагальна потреба в докорінних доповненнях до системного розвитку теорії економіки природокористування та визначення категорії сталого розвитку. Динамічна трансформація і переформатування ключових тенденцій виносить на порядок денний питання щодо розгляду, дослідження, визначення, формування й утвердження нового концепту забезпечення стійкості та надійності функціонування національної соціально-економічної системи на соцієтальних засадах в умовах нарощення різної природи загроз і ризиків.

07 травня 2021 р. у відділі методології сталого розвитку  ДУ IЕПСР НАН України проведено методологічний вебінар на тему «Соцієтальні детермінанти забезпечення сталого господарювання». 

Особливості обґрунтування сталого господарювання у соцієтальній сфері в умовах «нової реальності» були розкриті д.е.н, проф. І.К.Бистряковим. Зокрема, відзначено, що в рамках такого типу сприйняття реальності виникає об’єктивна необхідність пошуку сучасного категоріального апарату, який би дав можливість адекватно відрефлектувати загальну тенденцію соціальної організації суспільства. Серед основних описових категорій слід відмітити наступні: «соцієтальна реальність», «нова нормальність», «мікро-, мезо-, макро-соцієтальні рівні», «соцієтальне гальмування», «соцієтальна безпека», «індивідуальний та груповий інтереси» тощо. Слід відмітити, що саме спираючись на інноваційні підходи у формулюванні соцієтальних цільових орієнтирів маємо можливість отримати синергетичний ефект від взаємодії сукупних громадських інтересів у формуванні концепту сталого господарювання у просторі життєдіяльності.

Доречно закцентувати увагу на системне й прогнозоване посилення кризових суспільно-політичних, соціальних та комунікативних трендів у світовій геополітиці, які перешкоджають процесу забезпечення сталого господарювання в Україні. Зазначене вимагає врахування особливостей обґрунтування сталого господарювання у соцієтальній сфері в умовах «нової реальності». Комунікативність сучасної науки про стале господарювання розкривається як внутрішньо присутня їй риса певної сфери знання, яка характеризує комунікацію через глобальну репрезентацію. Це дозволяє більш детально дослідити закономірності нерівномірності процесу сталого розвитку.

Д.е.н., проф. В. В. Микитенко звернула увагу на функціонування нових галузей соціальних практик (інформаційної індустрії, ринку знань тощо) та розбудову нового типу суспільних відносин, а саме інформаційно-когнітивних. У сучасну епоху нарощення суспільно-політичних і медико-соціальних загроз життєвому простору національної соціально-економічної системи все більшу роль відіграють фундаментальні та прикладні знання, конструкторські розробки та інформаційний ресурс, а також засоби їх обробки й глобального використання в режимі «real-time», у контексті забезпечення сталого господарювання. Якісне оновлення засобів та способів соціальних трансформацій полягає чималою мірою саме у висуванні на перший план інформації та глобальних інтернет-технологій як основи для формування адекватних реальним процесам когнітивних зв’язків, суспільних, виробничих та господарських відносин. На базі цієї форми наукових інформаційних знань вже функціонують нові галузі соціальної практики, такі як інформаційна індустрія, ринок знань та проривних технологій, інформаційне управління тощо. Саме останні й сформували новий тип суспільних відносин – інформаційно-когнітивні відносини. Завдяки своїм концептуальним характеристикам, вони розкривають внутрішню єдність тріади інформаційного ресурсу та глобальних мереж із галузями науки як: а) цілісності по відношенню їхнього впливу на навколишній світ; б) ієрархічний замкнений взаємозв’язок; в) основу забезпечення специфічних й прогностичних управлінських властивостей в системі сталого господарювання. Зазначене маємо використати для формування в Україні умов для запуску процесу активного динамічного самовідтворення; формування сучасного інформаційно-когнітивного середовища безпечної взаємодії національних та міжнародних акторів; відновлення пріоритетності саме українських соціальних, екологічних та економічних інтересів у європейському середовищі у контексті першочергового розв’язання накопичених проблем та подолання перешкод сталому господарюванні.

К.е.н. доц. Д.В.Клиновий зосередив увагу на питаннях доцільності використання методології робастного управління, заснованої на застосуванні потужних полісуб’єктних саморегулівних механізмів забезпечення гомеостазу господарських систем та створенні запасу їх стійкості за рахунок фінансових накопичень. За принципом робастного управління, сталим господарюванням має бути сформовано систему гарантованої підтримки господарського гомеостазу за рахунок ефективного використання механізмів накопичення та розподілу фінансових ресурсів, відповідно до стратегічних та поточних завдань, з одночасним відпрацюванням, за допомогою механізмів оперативного фінансового реагування, викликів і загроз порушенню гомеостатичного стану господарської системи.

Відповідний ланцюг фінансової логістики охоплюватиме: виробничу складову, де формуватиметься додана вартість; фіскальну систему, яка вилучатиме кошти на суспільні потреби; бюджетну складову, яка реалізуватиме розподіл коштів відповідно до господарських потреб; систему фінансових накопичень публічного сектору для сталого розвитку, яка може бути сформована як діючими механізмами резервування коштів, так і за допомогою механізмів суверенного фінансування, тобто через національний суверенний фонд.

Також формування робастного управління господарським гомеостазом охоплюватиме сферу публічних фінансів регіонального рівня, в якій важливу роль відіграватимуть як накопичення для сталого розвитку, так і фінансові механізми оперативного реагування на порушення господарського гомеостазу у територіальних утвореннях низового рівня. Воно охоплюватиме й муніципальну фінансову сферу, у якій виключно важливу роль, на рівні з фінансами публічного сектору, відіграватимуть механізми та технології в рамках фінансових ініціатив сталості суб’єктів господарювання, тобто сталої інвестиційної діяльності, насамперед – інституціональних інвесторів, відповідального банкінгу, сталого страхування та функціонування сталого фондового ринку.

Особливість механізму робастного управління гомеостазом господарської системи полягає у тому, що в турбулентних і кризових умовах господарювання створюється достатній запас її міцності за рахунок необхідних фінансових накопичень та ефективних каналів спрямування фінансових ресурсів на забезпечення сталого господарювання. При цьому роль регулятора сталості відіграватиме децентралізована система полісуб’єктного управління територіальними активами, вибудована відповідно до потреб урахування та збалансування інтересів ключових стейкхолдерів господарської діяльності, включаючи центральну та місцеву влади, бізнес-структури різного рівня та масштабу (корпоративні утворення, великі, середні та малі підприємства тощо), громадські об’єднання і населення.

Відділ методології сталого розвитку