7 грудня 2021 року

00:28:23 07.12.2021 Назад

ПСИХОЛОГО-СОЦІЄТАЛЬНИЙ ФАКТОР СТАЛОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ

Психолого-соцієтальний фактор забезпечення сталого господарювання є важливим тому, що орієнтує не тільки на забезпечення прав окремої особистості, але й на права окремої територіальної громади на аутентичне оточуюче середовище (простір).  У цьому відношенні питання пов'язуєтьсязначною мірою з формуванням психологічного комфорту оточуючого середовища через тип господарської діяльності, котрий здебільш кореспондується з потребами та вимогами спільноти відповідного територіального простору.

Така постановка питання дає можливість також забезпечити системний супровід щодо підтримки необхідного різноманіття у формах економічної діяльності, як реального базису сталого господарювання. У зв’язку з цим врахування психологічного фактору гармонізації відносин між стейкхолдерами є однією з важливішихпередумовщодо сучасного адаптивного управління  розвитком територіальної спільноти. Річ у тім, що гармонізація цільових орієнтирів здебільш обумовлюється питанням психологічного типу взаємодії суб’єктів включених у процес управління розвитком.

На сьогодні психологіяекономічної поведінки окремого суб'єкта досліджена досить добре, але проблема є у сфері управління цілісними господарськими системами. Ця методологічна прогалина досить гостро відчувається у практичній діяльності, наприклад, при формуванні програм соціально-економічного та культурного розвитку окремих територіальних громадських утворень.

Ігнорування психологічного фактору обґрунтування таких програм часто істотно занижує рівень реалізацій закладених у них рішень.З огляду на вищевикладене, психологію управління господарської діяльністю доцільно визначати спираючись на твердження, що тип організації господарської діяльності формує відповідний йому портрет суб'єкта господарювання, і навпаки, певний психологічний портрет суб'єкта господарювання формує відповідний йому тип господарства.У загальному вигляді, визначення типу господарської системи, доцільно пов’язувати з відомою тріадою формування багатства: «земля – праця – капітал».Тобто господарська система може бути ідентифікована за трьома основними типами залежно від того, на який переважно фактор господарської діяльності вона орієнтована.

Так до першого типу належать господарські системи, багатство яких приростає з використанням «землі». Сучасною мовою його можна охарактеризувати також як природно-орієнтований тип господарства. Особливість цього типу господарства у тому, що він формує суб'єкта господарювання, котрий досить глибоко відчуває свою залежність від природного ресурсу та екологічних умов. У свою чергу такий суб'єкт впливає на формування відповідного психологічного портрету всієї спільноти, яка гостро реагує на зміни у стані природних ресурсів та навколишнього середовища, що забезпечують його життєдіяльність.

Другий тип господарства, котрий обумовлюється категорією «праця», формує вже іншого суб'єкта господарювання, який переважно орієнтується на свої трудові можливості та здібності, і для якого стан природи та екологічного ресурсу сприймаються переважно лише як засіб виробництва та умови праці. Як правило, у суспільства що орієнтовано на «працю», формується пасивна позиція стосовно екологічної проблеми та загалом до діяльності пов’язаної із збереженням природних ресурсів.

Третій тип господарської діяльності переважно пов'язується з домінуванням «капіталу». Психологічний портрет суспільства орієнтованого на «капітал», характеризується тим, що він продукує спосіб життєдіяльності, котрий орієнтований переважно на нарощування капіталу, й у першу чергу фінансового. В даному випадку формується суспільство, яке здатне активно маніпулювати відносинами, що забезпечують формування багатства, заснованого на управлінні капіталами різного типу.

Отже, кожному типу господарювання притаманний свій особливий психологічний тип поведінки. У зв'язку з розмаїттям типів господарських систем важливим стає проблема вибору шляхів розвитку. Механізм вибору дуже складний. Генезис цього процесудосить добре прочитується на метасистемному рівні. Проте, у парадигмі інтенціальної психології можна побачити суб'єкт управління із боку, не тільки як індивідууму і члена соціальної групи, але й як образ, відбитий у свідомості інших людей. Стає важливим факт розуміння того, що особистість бере участь у життєдіяльності інших людей, і відіграє свою певну роль навіть за своєї відсутності.

У контексті наведеної вище типології господарств можна говорити про те, що в рамках тієї чи іншої господарської системи психологічні відмінності формують диференційовані за очікуваннями залежно від національних, групових, а також індивідуальних особливостей переваг суб'єктів господарювання. І це вкотре наголошує на тому факті, що в основі мотивацій діяльності людини та в управлінні суспільним сталим розвитком недостатньо спиратися лише на матеріальні підстави. Необхідно враховувати і те,що господарська поведінка особистості формується також під впливом життєвих переживань, і навіть підсвідомих особливостей  психіки індивіда і соціуму.

Також слід підкреслити, що в різних типах господарств характер активних вольових процесів, що цілеспрямовано змінюють довкілля не є однаковими. Як відомо діяльність людини визначається цілями, які він перед собою ставить, інакше кажучи, мотивація діяльності походить від чинника цінності орієнтирів. Однак заОйґеном фон Бем-Баверкомдо «цінності», як категорії, слід підходити з двох точок зору – суб'єктивної та об'єктивної. «Цінність у суб'єктивному значенні є значення, яке має благо чи комплекс благ для добробуту суб'єкта ..... Цінність в об'єктивному сенсі називається, навпаки, сила чи здатність блага до досягнення будь-якого об'єктивного результату». Для цілей удосконалення системи управління сталим господарюванням, «цінність» краще визначати як «значення, яке набуває благо чи комплекс благ, будучи визнано неодмінною умовою користі для добробуту суб'єкта».

 

 Відділ методології сталого розвитку