3 травня 2022 року

22:13:43 03.05.2022 Назад

ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ АДАПТИВНО-КАВЕРНОЇ КОГНІТИВНОЇ МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Феномен трансформації економічної поведінки множини суб’єктів господарської діяльності полягає у винятковості цього явища. Воно є унікальним, а його формування відбувається під впливом взаємопов'язаних факторів, котрі з методологічної точки зору визначаються за умов підключення знань багатьох  наукових дисциплін. Підвищення актуальності та значимості цього явища в рамках ринкової економіки обумовлюється низкою причин. А саме зміною інтенсивності та характеру господарської діяльності, що спричинило формування нової свідомості у суб’єктів господарської діяльності, в якій економічний аспект займає самостійне місце, а також впливом економічної поведінки, як підструктури суспільної свідомості на інші його підструктури. Крім того слід мати на увазі, що специфікою генези економічної поведінки є те, що вона формується трохи пізніше за інші види, коли суб'єкт господарської діяльності вже є включеним в інші відтворювальні процеси. З цього визнаємо, що вихідними положеннями моделі адаптивно-каверної когнітивної поведінки множини суб’єктів господарської діяльності стає інноваційне угрупування тріади принципів реалізації дії її системи управління, включаючи адаптивну, каверну та когнітивну дії.

Виходячи із попередніх досліджень, адаптивно-каверна когнітивна модель поведінки суб’єктів реалізації концепту сталого господарювання зосереджує увагу на п’ятьох ключових економічних та неекономічних активаторах процесу. Зокрема мається на увазі: 

а) мода на науково-технічний прогрес та отримання задоволення від результатів покращення екологічного стану оточуючого середовища;

б) отримання очікуваних преференцій, пов’язаних із зростанням доходів членів спільнот сталого господарювання;

в) перспективи покращення демографічної ситуації на територіях сталого господарювання;

г) зростання цінності простору життєдіяльності за рахунок використання новацій в управлінні сталим господарюванням;

д) зростання конкурентоспроможності територій сталого господарювання.

У рамках зазначеного підходу, маємо можливість формалізувати процес вибору того чи іншого типу моделі поведінки для певного суб’єкту господарської діяльності. Тут мається на увазі визначення етапності прийняття рішень задля обґрунтування вибору варіантів альтернатив моделі поведінки, на кожному з яких діють виразні й значимі економіко-психологічні фактори. У відповідності до зазначеного, рекомендується проводити п’ятиетапний вибір базової моделі поведінки для певної множини суб’єктів господарської діяльності, включаючи:

І етап –  формування уявлення суб'єкта про цілі, критерії та переваги вибору. Це уявлення відображає інформацію, яка доступна суб'єкту про навколишній світ, психологічні особливості його сприйняття та інтерпретації цієї інформації, ступінь мобілізації та використання інтелектуальної енергії, а також адекватного аналізу власних емоцій, можливостей та потенціалу задля відтворення тунелю реальності;

ІІ етап – формування альтернатив простору вибору суб'єкта, що вимагає роботи пам’яті, інтелекту, емоцій для залучення та аналізу значного обсягу інформації, кожна з яких несе різне емоційне забарвлення;

ІІІ етап – вибір альтернативи, яка відповідає меті діяльності суб'єкта господарювання. Саме останній може орієнтуватися або на популярні моделі поведінки у сфері сталого розвитку «як усі», або на врахування індивідуальності та особливостей функціонування свого підприємства (об'єднання тощо). Крім цього, особливе визначальне значення для вибору альтернатив поведінки має та чи інша схильність суб'єкта до прийняття рішень (обережність та обачливість, ризикованість, схильність до небезпек та ін.);

ІV етап – визначення вагомості впливу на суб'єкт особливостей окремих умов та ситуації, підчас яких відбувається прийняття рішень та вибір альтернатив поведінки. У міру проведення аналізу можливих варіантів чи вибору альтернатив, суб'єкт господарювання поступово змінює свої переваги і переосмислює власні критерії вибору характеру поведінки. Крім того, якщо перспективи розвитку та зміни зовнішнього середовища не визначені заздалегідь, останнє істотно впливає на вибір моделі поведінки;

V етап – переоцінка ставлення суб'єктів до мети. У прийнятті рішень і виборі варіанта поведінки вони можуть не сприймати і не приймати дострокові наслідки реалізації тих чи інших альтернатив, або можуть надмірно зосереджуватися на довгострокових наслідках, нехтуючи короткостроковими. У зв'язку з часом може виникнути відмова від обраної мети.

Кожна з означених передумов по-своєму формує той чи інший тип поведінки суб’єкта господарювання, що відповідно, дозволяє здійснити вибір певної моделі поведінки. Так, наприклад, техніка економічного мислення – це виразна передумова, якою суб’єкт керується у своїй поведінці. Виходячи з балансу раціональності та емоційності свого мислення, індивіди роблять лише ті дії, які принесуть їм найбільшу чисту користь, тобто користь за вирахуванням можливих витрат, пов'язаних із цими діями. У спілкуванні між собою, особливо з приводу розподілу та споживання обмежених ресурсів різної природи, суб'єкти переслідують свої економічні інтереси, задовольняючи лише свої нагальні потреби. Діючи у своїх інтересах, суб’єкти створюють також можливості вибору для інших. У даному разі суттєву роль грає громадська координація процесу, яка забезпечує безперервне пристосування до змін у чистій вигоді за результатами їх взаємодії множини інтересів.

У цій відповідності зазначимо, що методологічні обґрунтування за дослідженням феномена економічної поведінки множини суб’єктів господарської діяльності можна звести до наступного:

об’єкти господарювання: а) перебувають у ситуації, коли кількість доступних їм ресурсів різної природи обмежена, і суб’єкти не можуть одночасно задовольнити усі потреби підприємства, і тому змушені робити вибір у своїй економічній поведінці; б) як певні системи економічної діяльності, наділені здатністю оцінювати можливі для них варіанти вибору з точки зору того, наскільки їх результати відповідають наявним перевагам, тобто альтернативи мають бути порівняні між собою;

фактори, які зумовлюють вибір поведінки, однозначно поділяються на дві чіткі групи: переваги та обмеження. Уподобання характеризують суб'єктивні потреби та побажання суб’єктів господарської діяльності, а обмеження – їх об'єктивні можливості. Головними обмеженнями є обсяги доходної частини та ціни на окремі блага та послуги;

здійснюючи певний вибір, суб’єкти господарської діяльності керуються лише власними інтересами, які можуть, при цьому, включати і добробут окремих учасників економічного процесу, а також основні засади соціальної відповідальності та соціальної етичності;

інформація, що знаходиться у розпорядженні суб’єктів господарської діяльності, як правило, є обмеженою – їм відомі далеко не всі доступні варіанти дії та наслідки, а також результати відомих варіантів прийняття рішень. Придбання та пошук додаткової інформації потребує витрат. Один із доступних варіантів вибору поведінки для суб'єкта економічної діяльності полягає в організації та проведенні соціологічних досліджень, узагальненні отриманих даних і коригування їх на основі результатів основного напряму й змістовності господарської діяльності;

вибір суб’єктів господарської діяльності щодо варіанту поведінки є раціональним, якщо він, найбільшою мірою, відповідатиме перевагам при максимізації цільової функції.

При цьому, задля означення і деталізації змістовності формалізації організаційних, економіко-психологічних та інституційних процедур за трьома фазами добору моделей поведінки пропонується для використання підхід із формалізації процесу сталого господарювання у тривимірній системі координат: час – гроші – простір охоплення.

Таким чином,  принципи формування базових моделей поведінки множини суб'єктів господарської діяльності, репрезентованих у вигляді комплексних концептуально-аналітичних вирішень із урахуванням чіткої послідовності реалізації організаційно-економічних та інституційних процедур економіко-психологічних факторів вибору суттєво підвищують рівень репрезентативності управлінських дії щодо забезпечення реалізації концепту сталого господарювання.

 

Відділ методології сталого розвитку

Микитенко В.В., д.е.н., проф.,

Заслужений діяч науки і техніки України