13 листопада 2022 року

23:24:48 13.11.2022 Назад

ШЛЯХИ РЕСТРУКТУРІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ

Шляхи забезпечення реструктуризації господарських систем, як правило, пов’язуються із пошуком відповідної інноваційної моделі розвитку, у нашому випадку, придатної моделі сталого господарювання. Реструктуризація господарської системи передбачає не тільки організацію та впорядкування роботи різних її елементів, а й впровадження в цю систему принципово нових організаційних соціально-економічних складових та усунення застарілих.

Управління розвитком господарської системи є специфічним видом менеджменту, який охоплює економічну, соціальну, екологічну, фінансову, суспільну та інші сфери життєдіяльності у єдності. Оскільки господарська система є багатовимірною, то стає доцільним визначати відповідні детермінанти, і навіть упорядковану структуру детермінант, впливаючи на які маємо можливість найшвидше досягнути цільових орієнтирів щодо її гармонізації та сталого розвитку. У загальному вигляді принцип визначення детермінант у процесі пошуку шляхів переходу господарської системи до сталого розвитку представлено на рисунку 1.

2022-11-13-232134747

Необхідно підкреслити, що детермінанти визначаються у співвідношенні з процесом формування форсайт-проєктів. Тобто детермінанти повинні мати конкретний вигляд, опосередкований простором господарської діяльності, що визначається форсайт-проєктом.

Оскільки під управлінням реструктуризацією господарського простору пропонується розуміти комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування господарської системи, то детермінанти пов’язуються із засобами модернізації методів та механізмів прийняття управлінських рішень, включаючи органи державної влади, бізнесу та місцевого самоврядування. При цьому передбачається адаптація управлінських процесів до змінних інституційних умов та інших факторів.

Детермінанти процесу реструктуризації охоплюють також групи факторів, що визначають особливості удосконалення бізнес-процесів на основі моніторингу та аналізу змін у зовнішньому середовищі. На якісні характеристики господарської системи суттєво впливає рівень інфраструктурного та ресурсного забезпечення, а також наявність відповідних передумов та компетенцій щодо сталого розвитку. У такому разі доцільно основні детермінанти господарської системи управління визначати виходячи з отримання найбільш значного ефекту від реагування на зміну перерахованих вище факторів та умов.

На рисунку 1 визначено три групи детермінант, які на даний час мають пріоритетне значення. Особливу увагу слід приділяти регулюванню їх співвідношення та гармонізації. У першу чергу за процесним підходом групи детермінант у галузевій сфері, сфері просторової організації та у сфері інституційної діяльності повинні бути упорядковані за відповідним часовим лагом. Цей процес носить не лінійний характер, оскільки зачіпає різнорідні інтереси зацікавлених суб’єктів господарської діяльності (стейкхолдерів).

В рамках першої групи детермінант розглядаються традиційні сфери діяльності, включаючи виробничу, соцієтальну, екологічну, природно- ресурсну, включаючи екосистемі послуги. Тут для кожного з них принциповим стає визначення ієрархії факторів на які слід звертати увагу. При цьому переслідується мета визначення більш ефективних напрямів забезпечення конкурентоспроможних переваг діяльності з суто функціональної точки зору. Для другої групи детермінант, які визначають за формами просторової організації діяльності  важливими є фактори, котрі, з одного боку, задають масштаб прояву господарської діяльності, а з іншого боку, акцентують увагу на виявленні співвідношення наявних факторів розвитку з можливостями створення нових факторів. Це має робитись також й для того, щоб визначити окремі невигідні для розвитку фактори, та щоб у перспективі їх нейтралізувати, або при можливості перетворити у придатну форму. Щодо групи детермінант у сфері інституційної діяльності, то тут принциповим питанням стає створення умов для гармонізації формальних та неформальних інституцій, котрі у своєї сукупності мають надавати можливість щойно скорішого впровадження концепції сталого господарювання, як у рамках окремих просторових утворень, так й у національній площині у цілому. За своєю структурою ця група детермінант є дуже різноманітною, бо охоплює різни види господарської діяльності, які озвучено вище. Для більш цілеспрямованих дій інституційного спрямування доцільно їх співвідносити із розробкою форсайт-проєктів.

Загальна схема упорядкування процесу забезпечення сталого господарювання за визначенням детермінант представлена на рисунку  2.

2022-11-13-232220641

За своєю суттю, надана схема розкриває зміст управлінського фракталу, який можна застосовувати для будь-якого типу господарського простору. На даній схемі господарський простір охоплює і зосереджує увагу на трьох сферах діяльності, але їх комбінація може бути будь-якою (задається, як правило, ключовими стейкхолдерами). Однак, для підвищення ефективності управління господарським простором необхідно визначати домінанти, впливаючи на які за пріоритетним принципом, маємо можливість суттєво знизити втрати енергії зусиль, що прикладаються для досягнення цілей. Групи домінант мають обов’язково мати ієрархізований вигляд. Природно, це дає можливість значною мірою упорядкувати предметну частину у сферах діяльності, що визначаються, зокрема щодо формування алгоритмів реалізації засобів досягнення цільових орієнтирів. Далі модель сталого господарювання може і повинна реалізовуватися опосередковано через формування диференційованої системи конкретних форсайт-проєктів, які охоплюють множину видів господарської діяльності за різними просторовими масштабами. Звісно, вихідні рішення форсайт-проєктів сталого просторового розвитку господарських систем повинні бути відповідним чином інституціоналізовані, тобто закріплені у нормах, правилах, законах тощо, які регламентують діяльність стейкхолдерів, обумовлюючи створення атмосфери плідної співпраці. Останній блок на рисунку 2 присвячений управлінню сталим розвитком. У даному разі мається на увазі, що «управління» має характер нелінійної функції, тобто підтримує динамічний стан рівноваги господарської системи, у тому числі за рахунок постійного її оновлення.

Відділ методології сталого розвитку