Наслідки підриву російськими загарбниками дамби Каховської гідроелектростанції лишаються в центрі уваги наукової спільноти. Днями всеукраїнська газета для науковців та освітян «Світ» опублікувала статтю завідувача відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України академіка НАН України Якова Дідуха «Якою буде доля Каховського моря?» (Якою буде доля Каховського моря? – Газета "Світ" (kpi.ua)), де висвітлено авторське бачення впливу цього терористичного акту на довкілля Півдня України.

Розлогі коментарі до статті надали члени Робочої групи НАН України з аналізу наслідків руйнування греблі Каховської ГЕС. Директор Інституту гідробіології НАН України, член-кореспондент НАН України С.О. Афанасьєв зазначив, що екосистемні послуги водосховища на одиницю поверхні щонайменше вдвічі перевищують екосистемні послуги від річки чи озера та майже у 25 разів – від пасовиськ. Дослідження фахівців Міністерства навколишнього середовища, продовольства та сільських справ Великої Британії з оцінки екосистемних послуг (2020 р.) стосувалося широкого спектру екосистем – від відкритого океану і коралових рифів до мангрових лісів, боліт і прісноводних водно-болотних угідь. Середнє значення набору екосистемних послуг для всіх типів екосистем розраховано в сумі $3 500/га/рік; ці цифри варіювалися від 119 000 доларів США/га/рік для тропічних лісів до 1 600 доларів США/га/рік для пасовищ. Цифрами, які докладніше відображають екосистеми України, є значення екосистемних послуг для прибережних і внутрішніх водно-болотних угідь (водосховища належать саме до них). Це 49 000 доларів США/га/рік; для пасовищ і лук – 8 000 доларів США/га/рік; річок і озер – 20 700 доларів США/га/рік. Водночас зв’язування вуглецю у черепашках молюсків (наприклад дрейссени, якої в Каховському водосховищі понад 500 тис. тон), а потім захоронення у донних відкладах –  це найефективніший шлях депонування вуглецю з тих, що існують у природі. Продукування кисню за рахунок фітопланктону значно перевищує ефективність цього процесу в тропічних лісах Амазонії.

Директор Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України, член-кореспондент НАН України В.І. Осадчий наголосив, що південна частина України вкрита родючими землями, але брак водних ресурсів не давав змоги отримувати стійкі високі врожаї. Ця зона зазвичай вважалася зоною ризикованого землеробства. Водні ресурси Каховського водоймища забезпечили водою сільськогосподарське виробництво. На базі водосховища було створено найбільшу в Європі Каховську меліоративну систему. Воду для зрошення подавали з Каховського магістрального каналу та Північно-Рогачинської зрошувальної системи. Мережею місцевих зрошувальних каналів вода надходила до Херсонської, Запорізької та Дніпропетровської областей, Північно-Кримським каналом – до Криму. Потужність Каховської ГЕС становила лише 335 МВт, але вона використовувалася для регулювання пікових навантажень на енергомережу; на лівому березі водосховища працювала найбільша в Європі Запорізька АЕС потужністю 6 000 МВт. На все це потрібно зважати, обираючи варіанти «за» чи «проти» відновлення Каховського водосховища та Каховської ГЕС. Лише після багатофакторного аналізу, що містить економічний та екологічний складники, можна ухвалювати відповідне рішення; при цьому слід виключити всі можливі ризики – соціальні, економічні й екологічні.

Директор Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, академік НААН України М.А. Хвесик у своєму коментарі зазначив, що стаття надає аналіз поточної екологічної ситуації, яка склалася на землях зруйнованого Каховського водосховища, містить певні обрахунки, здійснені автором для встановлення співвідношення між можливими економічними (енергетичними) втратами, збитками і потенційними вигодами для суспільства від ситуації, що склалася, а також відповідні пропозиції з відновлення території водосховища.

На позитивну оцінку заслуговує застосування екосистемного підходу до визначення перспективних і оптимальних сценаріїв відновлення довкілля та спроба екосистемного оцінювання збитків, завданих навколишньому природному середовищу. Попри обмеженість застосованого підходу до визначення вартості екосистемних послуг, які територія водосховища надавала в минулому і може надавати у майбутньому (зокрема, не враховано всі ключові екосистемні послуги, серед іншого – й за їхніми видами), цей підхід заслуговує на увагу. Більше того, оцінювання вартості екосистемних послуг під час ухвалення екологічних рішень дедалі більше інтегрується в систему управління природокористуванням у країнах Європи, що дає змогу оптимізувати використання послуг екосистем і одночасно гарантувати їх збереження, відтворення й досягненням їхньої максимальної продуктивності.

З огляду на це, слід вважати слушною пропозицію автора ухвалювати остаточне рішення, обираючи проєкт подальшого відновлення території Каховського водосховища на підставі попередньої комплексної оцінки екосистемних послуг і за підсумками реалізації відповідного пілотного проекту.

Більш докладно з коментарями членів Робочої групи НАН України з аналізу наслідків руйнування греблі Каховської ГЕС можна ознайомитися за посиланням: Коментарі членів Робочої групи НАН України з аналізу наслідків руйнування греблі Каховської ГЕС до статті академіка НАН України Якова Дідуха «Якою буде доля Каховського моря?» (nas.gov.ua)