30 листопада 2023 року

21:39:07 30.11.2023 Назад

ПРОСТОРОВИЙ ТИП РЕКОНСТРУКТИВНОГО РОЗВИТКУ: ЗАГАЛЬНІ УЯВЛЕННЯ

Питання формування моделі реконструктивного розвитку мають свою багатогранну передісторію. Однак тут доцільно згадати дискусію, що була започаткована академіком В. Гейцем відносно взаємозв’язку економічних та політичних трансформацій на шляху до реконструктивного розвитку економіки України.  Хоча предмет дискусії охоплює широке коло проблем політекономічного характеру, все ж кожен небайдужий дослідник може знайти в ньому власну нішу, зосередивши увагу на ряді ключових аспектів, які виконують загальносистемну роль у впорядкуванні суспільної діяльності в напрямі заданого реконструктивного розвитку. З огляду на зазначене та враховуючи проблему пов’язану із воєнним станом та необхідністю формування уявлень про майбутню Україну, у першу чергу, виникає необхідність сконцентруватися на визначенні категорії «реконструктивний розвиток». Реконструкція, якщо для наочності оцінювати цю категорію, наприклад, з позицій потокової економіки, необхідно визначити її опорні елементи. У нашому випадку це пов’язується із просторовим розвитком територіального утворення, що охоплює питання співвідношення господарських систем з притаманними їм природно-ресурсними активами.

Також, з точки зору капітал-орієнтовного підходу, зосереджуємо увагу на те, що простір як такий, є активом, який створює свою додану вартість. Маємо підкреслити, що серед тріади «земля – праця – капітал», у нашому випадку, базовим фактором слугує земля (простір), а також природно-ресурсний актив, які суттєвим чином впливають на процес упорядкування господарських відносин між зацікавленими суб’єктами (стейкхолдерами). Доцільно припустити, що за таким поглядом на проблему реконструктивного розвитку, простір як такий може повною мірою виконувати системоформуючу функцію, тобто впорядковувати реконструктивні дії.

На нашу думку, враховуючи окреслений фундаментальний фактор, реально активізувати процеси досягнення цільових орієнтирів, на чому зосереджував увагу В. Геєць: по-перше, піднести на новий рівень соціальний капітал; по-друге, сприяти його реалізації; по-третє, ліквідувати монопольний контроль над власністю ринкового фундаменталізму. Крім того, бережливе ставлення до природних ресурсів дає можливість майже повною мірою реалізувати ідеї М. Туган-Барановського про інтелектуальну традицію визначення національних форм господарської взаємодії. По-суті, децентралізація в управлінні природними ресурсами відповідає запропонованому В. Гейцем концепту щодо необхідності «...замість перегляду національних цінностей … відстоювати національні традиційні цінності, властиві історичній школі в економічній теорії та водночас розвивати здатність сприймати й інші цінності, переймаючи чужий досвід, але при цьому вести господарювання в умовах такого середовища, в якому розвиваються українське суспільство та економіка країни».

Продовжуючи, підкреслюємо, що саме природні ресурси можуть і повинні стати фундаментом і підоймою, здатними посилити інститути громадянського суспільства. Тим часом, упорядковуючи природно-ресурсні відносини, можливо забезпечити основу для залучення сил, «здатних сконцентрувати законотворчу діяльність у руслі конструктивного співробітництва та масової заінтересованості в результатах реформ, на відміну від потреб монопольно організованих угруповань великого бізнесу» .

Таким чином, з політекономічних позицій, формування територіальних утворень за різними видами господарських систем, як з врахуванням окремих ресурсів, так і за просторовими рівнями у рамках децентралізації економіки сприятиме створенню згаданої В. Гейцем суспільно-демократичної моделі розвитку багатовимірного типу, де нівелюються або значною мірою послаблюються суперечності між ліберальними засадами та демократичними інтересами більшості у бік забезпечення відповідного балансу природно-ресурсних відносин суб’єктів господарювання.

Мета пошуку реконструктивного типу просторового розвитку територіального утворення у повоєнний період має базуватися на розкритті шляхів забезпечення процесу внутрісистемної гармонізації взаємозв’язків економічних і суспільно-політичних трансформацій з позицій модельних уявлень про перспективний фінансово-економічний механізм децентралізованого управління природними ресурсами.

 

Відділ методології сталого розвитку