23 грудня 2023 року

10:10:33 23.12.2023 Назад

ПРОЦЕС АЛГОРИТМІЗАЦІЇ РЕКОНСТРУКТИВНОГО ТИПУ РОЗВИТКУ

Алгоритмізація процесу реконструктивного типу розвитку повоєнних територіальних утворень має розглядатися з урахуванням його циклічного характеру, що схематично представлено на рисунку нижче.

Відповідно до наданої схеми, кожний з вказаних етапів функціонує таким чином, що  надає можливість послідовно забезпечувати синергію зусиль щодо виконання поставлених завдань.

2023-12-23-100913645

 На сьогодні, процес реконструктивного розвитку значною мірою пов’язується із трансформацією господарських систем. Однак складність цього процесу вимагає постійного переосмислення його сутнісних ознак. Враховуючи, що головним цільовим орієнтиром є підвищення рівня якості життя населення,  суттєвим моментом стає вірний вибір вектору реконструкції господарської діяльності на засадах безперервної зміни структури її потенціалу. Тут мається на увазі, що він має співпадати із пошуком відповідної інноваційної моделі розвитку. У такому разі реконструкція господарської системи має передбачати не тільки впорядкування роботи різних її складових, але й за етапами передбачати принципово нові організаційні соціально-економічні умови для їх оновлення на тлі усунення, або інкорпорації попередніх форм. Таким чином, реконструкція, має привести господарську систему територіальних утворень повоєнного періоду у відповідність з імперативами нового технологічного укладу, що передбачає підвищення конкурентного статусу функціонуючих суб'єктів господарювання. Саме такий підхід, в умовах обмежених матеріальних та фінансових ресурсів, стає важливим засобом отримання від цього максимального ефекту.

Реструктуризація має складну структуру і охоплює три ключових етапи: реорганізацію, рекомбінацію та ревіталізацію. Головним тут є те, що етапи носять не часовий, а смисловий характер. Тобто зосереджується увага на ключових детермінантах, впливаючи на які маємо можливість достягнути цілей найбільш ефективним шляхом. По-суті це і передбачає використання методів рекрематики та робастного управління. Виходячи з цього, етап реорганізації та рекомбінації торкаються питань створення відповідних передумов для ревіталізації простору у цілому. Тобто йдеться про зміну ключових принципів за якими проводиться реструктуризація пріоритетних процесів й без осучаснення яких практично стає неможливим забезпечити стале господарювання. Як випливає з наданої схеми, ревіталізація простору може проводиться на різних (традиційно прийнятих) рівнях управління як одночасно так й окремо.

Такий підхід забезпечується за рахунок розробки форсайт-проєктів, об’єднання множини яких забезпечується за рахунок впровадження відповідного управлінського фракталу. Зрозуміло, що подальше управління процесом реконструктивних дій має проводиться через інституційне забезпечення, як розробки форсайт-проєктів, так й загального моніторингу впровадження їх рекомендацій у життя.

Суттєвою ознакою цього алгоритму є те, що він охоплює одночасно сукупність складових потоку управління, включаючи принципи, детермінанти, а також типи та форми організації упорядкування процесу використання прав на територіальні природні ресурси. Причому на кожному з визначених змістових етапів розвитку пріоритети змінюються, що і формує коадаптивний характер імплементації реконструктивних дій, тобто має свою комбінаторику пріоритетів.

Особливістю етапу реорганізації є радикальне переосмислення та перепроєктування господарських процесів у бік формування повоєнного типу системи господарювання. Реорганізація виступає у якості засобу виходу з кризисного становища за умови адаптації господарської системи до завдань підвищення конкурентоспроможності при соцієтальній чи екологічній домінантах. Перший етап реконструкцій також супроводжується створенням умов щодо полісуб’єктної організації стейкхолдерів у межах полімережевого комунікативного простору.

Щодо етапу рекомбінації, то для нього характерним стає акцентування уваги на формуванні просторових моделей, котрі базуються на зміні системи перерозподілу інформаційних потоків відповідно до поставлених цільових орієнтирів розвитку, що у свою чергу передбачає об’єднання суб’єктів господарювання у нові просторові форми організації з визначенням значущості їх складових. Тут головною ознакою є гармонізація стейкхолдерів, яка формується на відповідній платформній основі, з орієнтацією на простір природно-ресурсних активів територіального утворення.

Для етапу ревіталізації, характерною рисою є забезпечення досягнення умов самооновлення. Це такий стан при якому покращується простір життя людини у більш придатну форму для існування, що супроводжується процесом розкриття нових можливостей за рахунок актуалізації форсайт-проєктів реконструкції господарських систем на основі підтримки циклічних процесів кластерізації самовідтворення простору територіального утворення повоєнного типу.

Оскільки основну увагу зосереджуємо на фінансово-економічної сфері, то доцільно її виділяти окремою стрічкою. Зазначимо, що на різних етапах реалізації наведеного алгоритму превалюють різні фінансово-економічні інструменти.

Так, етап І, передбачає реорганізацією системи господарювання, що стосується бюджетної децентралізації, за якої переважатимуть субсидіарні, фіскальні податкові та концесійні інструменти, притаманні  державно-приватному партнерству. На ІІ етапі (рекомбінації), передбачається розмежування і делегування розширених повноважень територій, з одночасним створенням територіальних корпорацій, включаючи проєктні компанії з управління природними ресурсами. Також мають превалювати квазіподаткові засоби у вигляді неподаткових фіскальних зборів, а також форми організації державно-приватного партнерства із створення компаній зі спеціальними правами запозичення, як у виробничій, так і у фінансовій сферах. На ІІІ деволюційному етапі перетворень передбачається формування прибуткових територіальних корпоративних утворень кластерного типу, що діють у сфері використання природних активів. У результаті деволюції, тобто відповідального передання громадам, громадським організаціям і суб’єктам підприємницької діяльності значної частини повноважень держави щодо використання природних ресурсів. Тут пріоритетними стають парафіскальні платежі від користувачів суб’єктам господарювання. Крім того, значну роль починають грати процеси дивестиції, за якими передбачається роздержавлення власності, довгу безстрокову оренду (емфітевзис) природних об’єктів (земель, лісових масивів) тощо.

 

Відділ методології сталого розвитку