7 жовтня 2016 року

22:44:55 07.10.2016 Назад

СТРУКТУРА ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНИМИ РЕСУРСАМИ

Співробітниками Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» в рамках виконання науково-дослідної теми «Формування системи механізмів управління природними ресурсами в умовах євроінтеграційних процесів» визначено структурну модель євроінтегративного управління природними ресурсами; пропозиції щодо форм, принципів, інструментів та важелів формування організаційно-економічного механізму децентралізованого управління водними, земельними і лісовими ресурсами та вітчизняними родовищами корисних копалин місцевого значення.

Запропоновано рамкові засади формування структури євроінтеграційного механізму децентралізованого управління природними ресурсами, які включають два напрями: організаційну складову як формалізований структурно-логічний механізм складових елементів, наділених відповідними правами щодо використання природних активів, та систему горизонтальних і вертикальних інформаційних, адміністративних, господарських, економічних, фінансових й інших зв’язків, що забезпечують результативне та ефективне природокористування як економічна складова механізму управління природними ресурсами за участю місцевих громад. Сучасне розуміння децентралізованого управління природними ресурсам базується на усвідомленні його як фактору зміцнення центральної влади, покликаного одночасно активізувати роль регіонів, регіональних переваг, територіальної спеціалізації та ефективного поділу праці в національному і світовому господарстві шляхом формування на рівні регіональних відтворювальних територіально-господарських систем цілісної економіки й відповідної системи управління, які забезпечують перевагу регіональних інтересів в ефективному використанні місцевих ресурсів, а держави – у стратегічному вирішенні соціальних, структурно-відтворювальних, інвестиційних, економічних і екологічних проблем.

Визначено структуру євроінтеграційного механізму децентралізованого управління водними ресурсами. Обґрунтовано, що одним із базових понять системи управління є механізм. У контексті процесів євроінтеграції та децентралізації механізм управління водними ресурсами передбачає виділення таких секторів, як операційний, аналітично-моніторинговий і ресурсної підтримки. З’ясовано, що механізм управління діє у межах режимів функціонування. Сформовано алгоритм активізації управлінських рішень: постановка завдання --> визначення комплексу можливих інструментів впливу --> активізація обраних інструментів (і ресурсної підтримки) --> контроль реалізації потенціалу --> контроль наслідків. Дотримуючись загального підходу, ці кроки зосереджені в межах таких заходів: передактивна фаза (ПАФ), активна фаза (АФ), постактивний контроль (ПАК).

Установлено, що формування структури євроінтеграційного механізму децентралізованого управління земельними ресурсами повинно мати еволюційний характер на основі балансу інтересів територіальної цілісності й національної єдності країни, місцевих громад та національних меншин, відповідно до стандартів формування регіональної політики Європейського Союзу. Доцільно здійснити адміністративно-територіальну реформу, суть якої полягає в децентралізації, підвищенні ролі місцевих громад і добровільному поєднанні їх у функціональні регіони (землі) – нові територіальні одиниці, які враховують традиції та звичаї, торговельні зв’язки і транспортну інфраструктуру, спеціалізацію господарства, мовні й культурні особливості. Науковою основою для визначення земель як об’єднань територіальних громад є аналіз таких чинників: перебування в межах державних утворень протягом тривалого часу; традиційні історико-географічні області, які визначаються залежно від особливостей перебування в межах державних або автономних утворень, системи традиційного природокористування, архітектури, побуту та діалекту української мови; природні ландшафти; окремі етнічні групи українського народу; етнічні території компактного проживання автохтонного неукраїнського населення; гірничопромислові райони та міські агломерації; економічні райони України; автомобільні, залізничні, річкові та морські транспортні комунікації.

Формування структури євроінтеграційного механізму децентралізованого управління лісовими ресурсами потребує комплексу інституціональних змін у напрямі наближення вітчизняної моделі управління лісовим господарством до передових європейських практик регулювання процесів розширеного відтворення лісоресурсного потенціалу. Функції державного управління лісами мають бути доповнені такими, які передбачають передачу на регіональний та місцевий рівень повноважень щодо підтримки проектів лісовідновлення та інтеграції лісового і сільського господарства, що передбачено Спільною аграрною політикою. Аналіз динаміки видатків місцевих бюджетів на лісове господарство виявив, що відтворення лісоресурсного потенціалу не є пріоритетом регіонального соціально-економічного розвитку, а це не стимулює залучення домогосподарств до процесу лісовідновлення. Основою євроінтеграційного механізму децентралізованого управління лісовими ресурсами має бути концепція багатофункціонального та сталого управління лісами в Європі, яка визначає пріоритети та цілі дій (зв’язок стратегій і планів фінансування на національному, регіональному та місцевому рівнях, міжсекторальне планування діяльності, фінансування та реалізація пріоритетів і цілей, чіткі механізми моніторингу, оцінки та звітності).

Механізм децентралізованого управління органами місцевого самоврядування вітчизняними родовищами корисних копалин місцевого значення може бути реалізований опосередковано через капіталізацію мінерально-сировинних ресурсів місцевого значення. Визначено, що фінансові надходження у вигляді рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням (розташуванням) мінерально-сировинних ресурсів є основою для імплементації у вітчизняну сферу надрокористування організаційно-фінансового механізму децентралізованого управління вітчизняними родовищами корисних копалин місцевого значення. Наведені механізми капіталізації мінеральних ресурсів  привабливі тим, що дадуть змогу органам місцевого самоврядування у майбутньому отримувати  дивіденди на придбані акції навіть тоді, коли на території громади завершився період розробки родовища і це гірниче підприємство розпочало видобування корисних копалин місцевого значення на території іншої громади, а також делегувати своїх представників у раду директорів і менеджмент цього підприємства, контролюючи таким чином його фінансові потоки. Тобто це забезпечує можливість безпосереднього управління фондом родовищ корисних копалин місцевого значення і сталого розвитку регіонів.

Упроваджувана структура євроінтеграційного механізму децентралізованого управління природними ресурсами не передбачає запобіжних заходів щодо загроз від фрагментації країни. Тому, враховуючи європейський досвід, державна політика щодо децентралізації повинна включати такі елементи: запровадження системи управління просторовим розвитком на макрорегіональному рівні; створення і використання моделі міжрегіональної співпраці та кооперації областей України в межах нових функціональних регіонів; подолання регіональної самозамкненості та формування єдиного економічного простору; розвиток міжрегіональної інфраструктури життєзабезпечення та міжрегіональних економічних кластерів; формування єдиного інформаційного та соціокультурного простору.

 

Відділ комплексної оцінки та управління природними ресурсами