18 жовтня 2016 року

10:12:11 18.10.2016 Назад

СФЕРА ВОДНИХ РЕСУРСІВ ПОТРЕБУЄ НАУКОВИХ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ

Сфера водокористування є важливою складовою національного господарського комплексу, адже забезпечує імплементацію господарського використання водних ресурсів та охорони довкілля в чинник соціально-економічного піднесення. Існуючі екологічні деструктиви та перекоси в запасах водно-ресурсних благ якраз і були зумовлені “другорядністю” вирішення проблем водокористування в спектрі пріоритетів державної економічної і соціальної політики. Одним з перспективних напрямів вирішення проблемних питань є впровадження інновацій до сфери водокористування.

Як зазначається у Доповіді ООН зі світового водного розвитку 2016 року, інновації можуть мати важливі наслідки для вирішення проблеми водної залежності. Увага акцентується на тому, що інновації в водному секторі дуже різноманітні. З одного боку, нові технології можуть поліпшити існуючі методи і процеси і зробити їх більш ефективними. З іншого боку, небезпечні технології можуть докорінним чином змінити спосіб, в який використовується вода. Останні, зокрема, вимагатимуть істотних інвестицій в наукові дослідження. Ці технології – часто елемент трансформації від поточної парадигми «передбачити-і-контролювати» до більше адаптивного і гнучкого підходу.

В контексті попиту на водні ресурси, технологічні прориви будуть необхідні для підвищення ефективності і продуктивності промислового і сільськогосподарського водопостачання, для досягнення фінансової та економічної ефективності, а також зведення до мінімуму довгострокових накопичувальних негативних впливів на навколишнє середовище. Наприклад, нові сорти сільськогосподарських культур, які потрібні, більш стійкі до посухи і більше водноефективні і в здатні вижити за умов більш низької якості води.

У промисловому виробництві варто впроваджувати подальші інновації для рециркуляції води і відновлення, а також використання води менших класів чистоти. Для деяких процесів, таких як системи охолодження, поновлюваних джерел енергії та транспорту, можливо замінити використання води повністю. На побутовому рівні основні акценти для санітарної інженерії були сформовані в 1970-ті роки з введенням екологічної інженерії, яка також займалася питаннями водних ресурсів. В даний час екологічна та санітарна інженерія орієнтована відносно просування технологічних інновацій, таких як забезпечення санітарних умов для нетрів і неформальних поселень, надання послуг надзвичайної санітарії після стихійних лих і антропогенних навантажень.

З метою реалізації цих та інших заходів важлива роль надається міжнародному державному фінансуванню, в тому числі офіційній допомозі з метою розвитку (ОДР), яка полягає в активізації мобілізації додаткових ресурсів як державних, так і приватних. Держави, які виділяють ОДР, підтверджують свої зобов’язання досягнути цільового показника надання ресурсів по лінії ОДР країнам, які розвиваються на рівні 0,7% ВНД та виділення ОДР найменш розвинутим країнам на рівні 0,15-0,2 % ВНД. Відтак, державна політика і мобілізація та ефективне використання внутрішніх ресурсів на основі застосування принципу національної відповідальності має центральне значення для забезпечення стійкого розвитку.

У цьому контексті важливим є активне упровадження інтегрованого управління водними ресурсами (ІУВР), покликаного координувати водні ресурси в межах всіх відповідних секторів, політичних курсів та інститутів для досягнення національної водної, продовольчої і енергетичної безпеки. Подібне управління вимагає паралельного розгляду різних варіантів використання води і забезпечує структуру, в якій конкуруючі зацікавлені групи (водні, фермерські структури, промисловість і гірничодобувна галузь, населення, екологи і т.п.) зможуть виробити узгоджені стратегії для вирішення майбутніх проблем і невизначеностей. ІУВР включає широке коло зацікавлених сторін в процесі встановлення правил для управління водними ресурсами [Бокова І., Жарро М., 2012].

В межах інтегрованого управління доцільним є використання принципу комплексного міського управління водними ресурсами (integrated urban water management – IUWM), яке пов’язує управління прісною водою, стічними і дощовими водами в межах структури управління спільно використовуваними ресурсами.

Відносно досвіду ЄС. Європейською комісією було сформовано Європейське інноваційне партнерство з водних ресурсів (ЄІП) для прискорення впровадження водних інновацій. Особливі акценти були спрямовані на вирішення соціальних проблем, зміцнення конкурентоспроможності ЄС і створення робочих місць і стимулювання економічного зростання. Європейське інноваційне партнерство з водних ресурсів призначено для створення ринкових можливостей для цих інновацій (всередині і за межами Європи), усунення бар’єрів шляхом просування і використання існуючих рішень, а також ініціювання та заохочення спільних процесів змін та інновацій у водному секторі в масштабах державного та приватного сектора, НУО та широкої громадськості.

Діяльність ЄIП у сфері водокористування почалася в травні 2013 року. Інформаційним ресурсом виступає http://www.eip-water.eu/. ЄIП спрямоване на залучення всіх зацікавлених сторін у водний сектор. Є шість основних причин для участі в цьому проекті: 1. спільна розробка і передача інновацій; 2. видимість і експозиція; 3. можливості мережі; 4. доступ до водних інструментів ЄIП, що сприяють інноваціям у сфері водних ресурсів; 5. підтримка розробки політики щодо усунення бар’єрів для інноваційної діяльності, включаючи розгортання фінансових механізмів; 6. доступ до води та інформація інноваційного характеру.

Серед останніх новин ЄІП – 30 вересня 2016 р. – 8-ма зустріч Групи Водного Управління. Оновлена Група провела зустріч в Брюсселі з метою оцінки поточної роботи ЄIP і стратегічного обговорення додаткових заходів для включення результатів пост-2020 до робочого плану.

 

Людмила Левковська, д.е.н., с.н.с.

завідувач відділу економічних проблем водокористування

 

Анатолій Сундук, д.е.н., с.н.с.

провідний науковий співробітник

 

Юлія Чередніченко, к.е.н.

старший науковий співробітник