Проблеми реалізації державної екологічної політики в умовах недосконалості та низької ефективності сучасних регуляторних механізмів у господарській практиці на територіальному рівні наразі стали ще більш актуальними, особливо на тлі суспільно-політичних та економічних відносин. З огляду на зазначене, необхідним є розроблення методологічних підходів до обґрунтування ефективних напрямів реалізації державної політики у сфері екології, рекомендацій з їх наукового супроводу, опрацювання комплексу заходів щодо їх упровадження та вдосконалення чинної організаційно-правової бази. У межах сучасної економіки природокористування це передбачає розробку основних положень формування організаційно-економічних механізмів і регуляторів процесу екологічної політики України в умовах децентралізації.

Децентралізацію місцевого врядування необхідно здійснювати виключно на принципах сталості, тобто збалансування економічних, екологічних та соціальних інтересів локального рівня. Місцеву політику сталого розвитку можливо реалізувати через механізм сталих громад. Ця концепція відповідає сучасним викликам, оскільки передбачає ухвалення інтегрованих рішень, а не обмежується частковими підходами, які задовольняють одну з цілей сталого розвитку за рахунок інших на локальному рівні. Надзвичайно важливим є економічний механізм сталої громади, який забезпечує надходження до місцевого бюджету відрахувань від усіх видів діяльності на її території. Таким чином, розвиток громадських об‘єднань спрямовується на досягнення екологічної та економічної сталості, соціальної рівності й ефективного місцевого управління.

Заслуговує на увагу передовий досвід європейських громад щодо розробки та запровадження місцевої екологічної стратегії в межах муніципального екологічного менеджменту. Муніципальна екологічна політика і відповідна їй програма є важливими складовими системи менеджменту, яка розробляється й реалізується за участю місцевих органів державної виконавчої влади, самоврядування із залученням громадськості.

Тенденція переосмислення та пошуку нових, більш ефективних підходів охопила й територіальний розвиток та його стратегічне й програмне забезпечення. Узагальнено можна виділити ключові характеристики територіального підходу до місцевого розвитку, а саме: ендогенність, комплексність, багатовекторність та зростаючий характер. Вищезазначене актуалізує питання рівневості екологічної політики, тобто реалізації її на різних рівнях.

Однак у практичній площині необхідно забезпечити надходження коштів, зокрема, через систему оподаткування. Екологічні податки доводять свою ефективність і як регуляторний інструментарій механізму реалізації вітчизняної екологічної політики, і щодо формування доходів бюджетів кожного рівня адміністративно-територіального устрою. Завдяки цьому вони сприяють не лише зміцненню фінансової спроможності органів місцевого самоврядування, а й нарощенню фіскального потенціалу держави.

Підвищити ефективність екологічного оподаткування як єдиного цілісного механізму можливо шляхом трансформації його чинної структури відповідно до класифікації спеціальних податків, що запроваджені в європейських країнах.

Подальше вдосконалення відповідних положень Податкового кодексу України, чинного правового поля національної екологічної політики згідно з базовими засадами податкового та екологічного законодавства держав– членів ЄС є актуальним завданням не лише з огляду на необхідність узгодження вітчизняної правової термінології, стандартів із загальноєвропейськими, а й ураховуючи суспільну потребу в підвищенні ефективності української системи екологічного оподаткування та як джерела фінансування природоохоронних заходів. Запропоновані зміни до Податкового кодексу повинні бути узгоджені з адекватними поправками до Бюджетного кодексу України та чіткою законодавчою регламентацією використання коштів, отриманих від екологічних податкових надходжень, виключно на природоохоронні цілі.

Очевидно, що подальша робота в цьому напрямі передбачає ґрунтовне вдосконалення екологоорієнтованих положень Податкового та Бюджетного кодексів України і чинної нормативно-правової бази національної екологічної політики згідно з відповідними європейськими засадами; зосередження державної уваги на природноресурсних питаннях фіскальної децентралізації як потужного управлінського засобу нарощення еколого-економічного потенціалу країни та добробуту територіальних громад.

Відділ економічних проблем екологічної

політики та сталого розвитку