10 березня 2017 року

13:11:49 10.03.2017 Назад

ЕКОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ В СИСТЕМІ ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЇ ТА ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Актуальність проблеми обумовлюється високим рівнем надзвичайних ситуацій (НС) природного і техногенного характеру і збільшенням збитків від них, підвищенням антропогенного навантаження на довкілля, низькою тривалістю життя населення (суттєвою причиною чого є несприятливе екологічне середовище), зміною клімату, глобалізацією екологічних проблем. Змінюються стратегії, форми і методи реалізації екологічної політики і екологічного менеджменту, що виражається зокрема в децентралізації, яка надає більший простір для самоорганізації і саморегулювання. Дослідження особливостей екологічної модернізації в Україні та рівня її розвитку особливо актуально тому, що вона тісно пов’язана з екологічною і природно-техногенною безпекою, з розробкою стратегії, форм і методів екологічного менеджменту. Тому вивчення проблем екологічної і природно-техногенної безпеки уже не можна розглядати без врахування екологічної модернізації. Наукове обґрунтування вирішення цих проблем відноситься до пріоритетних завдань екологічної політики і національної безпеки.

Концепт дослідження. В процесі дослідження теми «Екологічна модернізація в системі природно-техногенної та екологічної безпеки України» розроблені теоретико-методологічні і прикладні аспекти екологічної модернізації в системі природно-техногенної та екологічної безпеки. Запропоновано оновлене трактування екологічної модернізації з позицій екоцентризму; проведено структуризацію форм екологічної модернізації: еколого-орієнтований (збалансований) розвиток промисловості, технологічні платформи екологічного розвитку, екологізацію економічного розвитку й екологічні інновації; запропоновано комбінацію методів оцінки екологічної модернізації. Розроблено структуру показників та індикаторів екологічної і природно-техногенної безпеки з позицій екологічної модернізації; обґрунтовано підходи щодо вибору методів оцінки екологічної та природно-техногенної безпеки регіонів України; запропоновано напрями модернізації екологічних відносин сфери поводження з відходами та комплекс стратегічних напрямів забезпечення екологічної і природно-техногенної безпеки України з урахуванням екологічної модернізації економіки; пріоритети у напрямах конвергенції екологічного законодавства України та Європейського Союзу відповідно до вимог екомодернізаційних процесів. Отримали подальший розвиток складові фінансового забезпечення екологічної модернізації у сфері поводження з відходами в Україні; структури програмних положень щодо охорони атмосферного повітря в містах у контексті екологічної модернізації; економічний механізм природоохоронної діяльності в частині застосування екологічних кредитів і квот, субсидій, позик, податків, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища.

Результати роботи:

-        принципи та форми модернізації процесу гарантування екологічної та природно-техногенної безпеки в сучасних умовах;

-        класифікація факторів, критеріїв, показників та індикаторів безпеки з позицій екологічної модернізації;

-        комбінаторика методів оцінки динаміки екологічної модернізації та прогнозування її розвитку в безпекових координатах;

-        стратегічні напрями та механізми гарантування екологічної і природно-техногенної безпеки в контексті екомодернізації.

Стратегічні напрями підвищення ефективності екологічної модернізації. До екологічних стратегій, які виділяються за такими критеріями, як функціональність, сфера формування стратегій і специфіка об’єктів стратегування, відносяться:

законодавчі і нормативно-правові стратегії – передбачають систему правових заходів дозвільного, попереджувального (превентивного), контролюючого, стимулюючого (заохочення і відповідальність), поновлюваного (відновного) і заборонного характеру. Важливим напрямом трансформації державної екологічної політики в умовах інтеграції є приведення української системи податків та штрафів в екологічній сфері у відповідність до стандартів ЄС, яке має передбачати суттєве (науково обґрунтоване й суспільно прийнятне) підвищення екологічних податків та штрафів до рівня, за якого вони можуть не лише наповнювати Державний бюджет, але й стати дієвим інструментом захисту довкілля, сприяючи та стимулюючи запровадження суб’єктами господарювання й суспільства в цілому заходів щодо недопущення та зниження рівня забруднення;

технологічні стратегії, впровадження яких дозволяє найбільш повно і принципово вирішити суперечності між виробництвом благ для людини та станом середовища його проживання при всебічному відтворенні довкілля. До технологічних стратегій відносяться: створення безвідходних і маловідходних технологій; удосконалення технологічного процесу з метою зниження обсягу викиду або його шкідливості; розробка замкнутих технологічних циклів; використання очисного обладнання; заміна перервних технологічних процесів безперервними. Безвідходні і маловідходні технології забезпечують комплексну переробку сировини, що дає змогу ефективно використовувати природні ресурси, переробляти утворювані відходи в товарну продукцію, зменшувати обсяги відходів і таким чином негативний вплив на екологічні системи;

планувальні стратегії визначаються схемами районних планувань, генеральним планом міста, санітарними нормами й правилами. До них належать: раціональне розташування селітебної території відносно промислової зони з урахуванням рози вітрів, його небезпечної швидкості, мікроклімату, несприятливих метеорологічних ситуацій для розсіювання промислових викидів, рельєфу місцевості, температурної інверсії, утворення туманів, фонових концентрацій шкідливих речовин в атмосферному повітрі, оптимального розміщення промислових підприємств; озеленення міста; організація санітарно-захисних зон для об’єктів, що є джерелами забруднення атмосфери, правильне взаємне розташування джерел викиду і розселення населення;

організаційно-економічні стратегії передбачають: збір за забруднення навколишнього природного середовища; відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання підприємствам, установам, організаціям і громадянам – суб'єктам підприємництва податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідходних, енерго- й ресурсозберігаючих технологій, регулювання діяльності, що впливає на клімат, здійснення інших природоохоронних заходів з метою зменшення викидів забруднюючих речовин і впливу фізичних та біологічних факторів на атмосферне повітря; участь держави у фінансуванні екологічних заходів і будівництві об’єктів екологічного призначення.

 Зав. відділом природно-техногенної

та екологічної безпеки д.г.н., проф. А.В. Степаненко