Сучасний стан управління водними ресурсами і використанням зрошуваних земель у водогосподарсько-меліоративному комплексі потребує вирішення низки соціально-економічних, організаційних, технічних і екологічних проблем. Розпаювання земель, утворення великої кількості малих товаровиробників, порушення технологічної цілісності внутрішньогосподарських системи, невизначеність права власності на їх зрошувальну інфраструктуру не забезпечують ефективність і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва. Одним із інструментів розв’язання  цього питання є застосування методів і принципів інтегрованого управління водними та земельними ресурсами.

Сьогодні інтегроване управління належить до пріоритетних завдань, а також ефективних механізмів управління природними ресурсами і досить широко впроваджується в країнах Європейського Союзу. При цьому основна увага зосереджується на скоординованому управлінні водними, земельними і пов’язаними з ними ресурсами для досягнення високих показників соціального та економічного розвитку, не завдаючи шкоди важливим елементам екосистеми.

Інтегроване управління водними і земельними ресурсами в зрошуваному землеробстві здійснюється на основі широкого застосування відповідного комплексу інструментів, який включає: оцінку водних ресурсів і потреби в них; розробку планів управління на міждержавному, державному, басейновому і територіальному рівнях; управління попитом та більш ефективне й раціональне використання водних ресурсів; розв’язання конфліктів щодо справедливого водорозподілу; регулюючі та економічні механізми; управління та обмін інформацією, а також інформування населення. При цьому необхідно також ураховувати соціальні фактори, спрямовані на підвищення життєвого рівня та доходів сільських мешканців, створення додаткових робочих місць, розвиток малого і середнього бізнесу.

Важливим елементом інтегрованого управління водними і земельними ресурсами є поєднання різних поглядів та інтересів у процесі виконання робіт, планування ініціативи «знизу-вверх». Виходячи з того, що вода є суспільним благом, цілком очевидна громадська участь як найважливіший компонент управління водними ресурсами. Якщо залучати місцеві громади, то вони повинні бути зацікавлені в отриманні преференцій від упровадження засад децентралізації. Одним з можливих шляхів генерування таких переваг є перерозподіл повноважень переважно шляхом делегування компетенцій від басейнових управлінь. Крім того, важливими є місцеві ініціативи громад,  котрі  краще обізнані як з реальними, так і прихованими можливостями щодо розвитку системи управління водними ресурсами. Таким чином, передача повноважень на місцевий рівень може відбуватися за рахунок генерації нових шляхів та інструментів управління власне громадами. Останні, у свою чергу, також надають басейновому управлінню нові можливості та інструменти.

Отже, для прийняття рішення і принципів інтегрованого управління водними ресурсами в меліоративному комплексі потрібні поетапні реформи, включаючи політичні та нормативно-правові, а також створення нових організацій. В цілому таке управління сприятиме організації та підтриманню постійного діалогу між його учасниками та державними й недержавними установами щодо координації дій для забезпечення сталої експлуатації та належного утримання внутрішньогосподарської меліоративної системи, запобігання забрудненню зрошувальної води та поліпшення екологічного стану водних об’єктів, захищатиме інтереси водокористувачів в органах державної влади та місцевого самоврядування,  установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.

Відділ економічних проблем водокористування