Вступ Польщі до ЄС, що супроводжувався формуванням нових вимог Співтовариством, сприяв суттєвому вдосконаленню національного законодавства. Так, у сфері управління навколишнім природним середовищем за останнє десятиліття ухвалено більш як 20 законів та близько 100 нормативних актів. Зокрема, положення Закону про відходи 2012 року уточнено та доповнено у восьми нормативно-правових актах, які регулюють окремі аспекти поводження з відходами. В результаті це призвело до ускладнення правової системи й, відповідно, збільшення адміністративного навантаження загалом та у природоохоронній сфері зокрема.

У зв‘язку із зазначеним ще 2010 року в Польщі запроваджено урядову програму вдосконалення процедур законотворення й оптимізації та спрощення чинного законодавства. Особливу увагу в ній приділено нормативним актам, положення яких перешкоджають розвитку підприємництва.

У Польщі спостерігається значний прогрес у сфері транспозиції та імплементації екологічних засад ЄС, але актуальними при цьому залишаються питання повільної реалізації положень рамкових законодавчих актів та численних порушень, пов'язаних із нехтуванням європейського законодавства. Сьогодні Міністерство навколишнього природного середовища Польщі, незважаючи на суттєві обмеження технічного і кадрового потенціалу, докладає багато зусиль для забезпечення дотримання законодавчих вимог.

Практична реалізація екологічних вимог ЄС у Польщі спричинила низку проблем. Зокрема, вони пов‘язані із застосуванням горизонтального законодавства стосовно доступу до екологічної інформації, участю громадськості, оцінкою впливу на довкілля планів, програм та окремих проектів тощо.

Так, у процесі оцінювання впливу на навколишнє природне середовище державних і приватних проектів проявилися такі проблеми, як відсутність стандартизованих статистичних даних про кількість і якість процедур; низький рівень аналізу кумулятивних ефектів, нестача організаційних ресурсів та експертного потенціалу відповідальних органів (особливо на місцевому й регіональному рівнях); надмірні обсяги та переобтяжене технічне формулювання звітів, що ускладнює сприйняття їх результатів; обмежена участь громадськості й низький рівень довіри між зацікавленими сторонами тощо.

Оцінка впливу на довкілля окремих планів і програм потребує встановлення обсягу необхідної інформації та збору відповідних даних. При цьому занадто об‘ємні звіти ускладнювали проведення консультацій з громадськістю та ефективне ухвалення рішень, визначення адекватних альтернатив запропонованим планам і програмам. В окремих випадках виявилося досить важко забезпечити виконання екологічних рекомендацій, які переважно суперечать політичній позиції тощо.

Оскільки одним з ключових чинників реалізації будь-якої політики є наявність відповідного обсягу коштів, то суттєвою була підтримка імплементації європейських екологічних засад у Польщі завдяки фінансовим надходженням з фондів ЄС. Упродовж 2007 - 2013 рр. вони становили 6,1 млрд євро, а з 2014-го по 2020 р. очікується 4,5 млрд євро.

Отже, незважаючи на вдалий досвід Польщі на момент вступу до ЄС та значні фінансові надходження з європейських інституцій, процес формування й реалізації національної екологічної політики відповідно до вимог Співтовариства став значним випробуванням для уряду країни і потребував постійного вдосконалення та актуалізації у зв’язку із зовнішніми і внутрішніми змінами.

Для України досвід Польщі є цікавим не тільки з погляду імплементації екологічних вимог та цілей ЄС, але й у контексті запровадження у вітчизняну практику європейських механізмів для реалізації завдань Стратегії державної екологічної політики України до 2020 року.

Є.В. Хлобистов, д.е.н., проф.,

завідувач відділу економічних проблем екологічної політики та сталого розвитку; О.М. Кобзар, к.е.н., с.н.с.