Із запровадженням в Україні принципів інтегрованого управління водними ресурсами актуальним стає пошук шляхів удосконалення відповідних організаційних механізмів стосовно меліоративних систем за європейськими вимогами як одного з пріоритетних завдань, а також ефективних управлінських засад щодо природних  ресурсів,  котрі досить широко використовуються в країнах Європейського Союзу. При цьому основна увага зосереджується на скоординованому управлінні водними, земельними і пов’язаними з ними природними ресурсами для досягнення високих показників соціального та економічного розвитку.

Впровадження інтегрованого управління меліоративними системами залежить від чіткого визначення  мети і досягнення позитивних результатів за трьома основними напрямами:

•       створення умов для здійснення ефективної політики, розробки стратегії і законодавства з метою сталого розвитку водних  та земельних ресурсів;

•       організація інституційної структури для виконання політичних рішень, стратегій і законодавства;

•       вироблення інструментів управління для правильного функціонування громадських інструментів.

На нашу думку, в нинішніх умовах управління водними ресурсами в зоні ризикованого землеробства доцільно передати від державних структур неурядовим організаціям з перехідним етапом спільного управління. При цьому зросте участь населення в підготовці водогосподарських рішень і контролі за їх здійсненням, адже завдання, що стосуються ведення водного та меліоративного господарств, утримання й обслуговування їх інфраструктури, питань водозабезпечення і боротьби із забрудненням вод, належать до компетенції органів місцевого управління.

Крім того,  залучення місцевих громад, посилить їх зацікавленість в отриманні преференцій від упровадження засад децентралізації. До можливих шляхів генерування таких переваг належить перерозподіл повноважень переважно шляхом делегування компетенцій від басейнових управлінь. Також важливими є місцеві ініціативи, оскільки громади краще обізнані як з реальними, так і прихованими можливостями розвитку системи управління водними ресурсами.

У результаті взаємодії територіальних громад і держави мають сформуватися такі умови для суб’єктів водокористування, котрі забезпечать баланс між потребою у фінансах для охорони і відтворення водних ресурсів,  раціонального використання у процесі зрошення та сплатою за використання вод і їх забрудненням.

Також важливу роль у підвищенні ефективності водокористування в зрошуваному землеробстві мають відігравати асоціації водокористувачів, котрі об’єднують землевласників та орендарів і діють як громадські установи, що мають юридичний статус. При цьому першочерговим кроком після утворення асоціації є передача їм прав власності на зрошувальні і дренажні внутрішньогосподарські системи, а також обов’язків щодо їх експлуатації в межах площ визначених адміністративних формувань.

Таким чином, ухвалення рішень і принципів інтегрованого управління водними ресурсами у водогосподарсько-меліоративному комплексі передбачає поетапні реформи, включаючи політичні та нормативно-правові, а також створення нових організацій. У цілому таке управління сприятиме організації та підтриманню постійного діалогу між його учасниками й державними та недержавними установами щодо координації дій для забезпечення сталої експлуатації, належного утримання внутрішньогосподарської меліоративної системи, запобігання забрудненню зрошувальної води та поліпшення екологічного стану водних об’єктів; захищатиме інтереси водокористувачів в органах державної влади й місцевого самоврядування,  установах, організаціях та на підприємствах усіх форм власності.

Відділ економічних проблем водокористування