Рента як економічна категорія характеризує будь-який дохід, що регулярно отримується з ресурсу і безпосередньо не залежить від підприємницької діяльності. Показник природної ренти та його відношення до інших індикаторів часто використовують для визначення рівня розвитку держави та її укладу. Такою, зокрема, є частка природної ренти від ВВП. Як правило, у країнах з високими показниками розвитку вона незначна і свідчить про переважання постіндустріального способу виробництва. В іншому випадку йдеться про орієнтацію на використання природних ресурсів (нафти, газу чи лісу) як базису економіки.

Згідно з інформацією Світового банку (https://data.worldbank.org/indicator/), можливо здійснити аналіз глобальних тенденцій та визначити місце України за цим показником. Так, упродовж 2005–2015 рр. простежувалася  тенденція його суттєвого зменшення, а саме з 3,21% (2005 р.) до 1,77% (2015 р.), тобто в 1,8 разу (рис. 1). Цей показник особливо важливий для глобального рівня, на якому подібна тенденція формує уявлення про стійкі процеси становлення інших форм діяльності, крім орієнтованих на споживання природних ресурсів.

Рисунок 1 – Показники відношення природної ренти до ВВП, %

В нашій державі загалом спостерігається аналогічна ситуація: зниження досліджуваного показника в 1,6 разу, але із незначним підвищенням (до 6,8%) у період 2005–2009 рр. Отже, можливо стверджувати, що в цілому окреслена тенденція відповідає глобальному тренду, однак показники України є вищими.

Крім того, незважаючи на загальне зниження показника відношення природної ренти до ВВП, в Україні він переважає рівень високорозвинених держав.

Як підтверджує аналіз, у країнах ЄС цей показник є меншим ніж 1 % (рис. 2). У Росії та Казахстані він значно вищий – 10 % і більше, а в Польщі становить лише 0,8 %. Україні належить проміжна позиція між названими державами.

Рисунок 2 – Порівняння відношення природної ренти до ВВП (%) в Україні та окремих державах, 2016 р.

З метою наближення зазначеного показника до європейського рівня в Україні необхідно реалізувати комплекс заходів щодо зменшення залежності національної економіки від природних ресурсів та посилення постіндустріальних формацій. Зокрема, доцільно розробити програмний документ, у якому визначити базові пріоритети економічного піднесення держави на тлі розвитку і становлення постіндустріального способу виробництва та інформаційної економіки, формування кластерів, здатних конкурувати з аналогічними закордонними. За таких умов змінюється розуміння власне природного ресурсу, що сприятиме його більш ощадливому використанню.

Анатолій Сундук, д.е.н., с.н.с.

завідувач відділу проблем економіки земельних і лісових ресурсів