Циркулярна економіка – це нова економічна та екологоорієнтована концепція, що спрямована на забезпечення гармонізації між економічним зростанням й екологічною стійкістю. Європейським Союзом прийнято низку ключових документів щодо переходу держав-членів на засади циркулярної економіки. Це, зокрема, Сьома Програма дій ЄС з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре у межах можливостей нашої планети» (2012 р.),  Повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного та соціального комітету і Комітету регіонів «На шляху до циркулярної економіки: програма нуль відходів для Європи» (2014 р.) та «Закриття циклу – План дій ЄС для циркулярної економіки» (2015 р.) тощо. Міністерством економічного розвитку та торгівлі України в Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна» поставлено завдання переходу на засади циркулярної економіки. Відповідно, починають розроблятися нормативні документи, які враховують основні принципи економіки замкненого циклу, у тому числі у сфері поводження з відходами.

Сьогодні у більшості країн світу переважає лінійна модель економіки, згідно з якою ресурси добуваються, переробляються у продукцію, після використання котрої утворюються відходи, що не мають подальшого застосування (рис. 1). Проблема лінійного типу виробництва полягає в його низькій ефективності щодо використання ресурсів та утворенні значного обсягу відходів.

Рис. 1. Схема лінійної моделі економіки

За даними Глобального форуму з навколишнього середовища (2014 р., Токіо), циркулярна економіка (економіка замкненого циклу) визначається як концепція, що спрямована на ліквідацію матеріальної петлі й розширення терміну служби матеріалів через більш тривале використання та збільшення використання вторинної сировини  (рис. 2).

Рис 2. Схема циркулярної моделі економіки

Сьома Програма дій ЄС з охорони навколишнього середовища до 2020 року «Жити добре у межах можливостей нашої планети» (2012 р.) спрямована на підвищення екологічної сталості в Європі та перетворення ЄС в інклюзивну і сталу зелену економіку. Програмоюпоставленаамбітнаціль – досягтидо 2050 рокупроцвітанняіздоровогонавколишньогоприродногосередовища, щообумовленоінноваційною, циркулярноюекономікою, девсе заощаджується і забезпечується раціональне управління природними ресурсами.

Серед завдань програми, зокрема, такі:

·                   зменшення обсягу утворення відходів на душу населення та в абсолютному вираженні;

·                   обмеження енергетичної утилізації відходів (лише для матеріалів, які не підлягають рециклінгу);

·                   поступове припинення вивезення відходів, що можуть бути перероблені або утилізовані, на полігони;

·                   забезпечення високоякісного рециклінгу у випадках, коли використання вторинного матеріалу не пов’язане з несприятливим впливом на навколишнє природне середовище або здоров’я людини;

·                   розвиток ринків вторинної сировини.

На виконання програми підготовлено Повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного та соціального комітету і Комітету регіонів «На шляху до циркулярної економіки: програма нуль відходів для Європи» COM (2014).

З-поміж основних напрямів реалізації цілей циркулярної економіки у документі виділено:

·                   сприятливу політику. Ринки є важливим фактором ресурсоефективності та циркулярної економіки, оскільки матеріали та енергетика стали основними витратами для багатьох компаній;

·                   проектування та інновації. Підходи циркулярної економіки спрямовані на залучення інновацій, починаючи з початкового етапу створення продукту, а не спираються виключно на рішення в кінці строку його дії. Наприклад, вони можуть включати зменшення кількості матеріалів, необхідних для доставки певної послуги (легка вага); подовження корисного терміну виробів (довговічність); зменшення використання енергії та матеріалів у виробництві, а також матеріалів, які є небезпечними або складними для переробки; проектування продуктів, що легше експлуатувати, ремонтувати, модернізувати, переробляти чи відновлювати (екологічний дизайн) тощо;

·                   залучення інвестицій. З метою зменшення ризику для інвесторів використовуються різні фінансові інструменти, такі як Фонд фінансування природного капіталу Комісії (Natural Capital Financing Facility of the Commission) та Європейський інвестиційний банк (European Investment Bank). Механізми державно-приватного партнерства також є ефективними інструментами для залучення приватних інвестицій у ресурсозбереження;

·                   підтримку бізнесу та споживачів як основних учасників процесу;

·                   модернізацію політики та цілей управління відходами (відходи як ресурс). Перетворення відходів у ресурс є частиною закриття циклу в системі циркулярної економіки. Визначення цілей стимулює інновації у процеси перероблення та повторне використання, обмежує захоронення відходів на полігонах, зменшує втрати ресурсів та створює стимули для зміни споживацької поведінки;

·                   вирішення окремих (специфічних) проблем у сфері управління відходами тощо, зокрема поводження з відходами будівництва та знесення, пластик, харчові відходи, забруднення морського середовища відходами тощо.

Іншим ключовим документом ЄС є Повідомлення Комісії до Європейського парламенту, Ради, Європейського економічного та соціального комітету і Комітету регіонів «Закриття циклу – План дій ЄС для циркулярної економіки» (2015 р.). У ньому виділено такі позиції:

·                   дизайн продукту – покращений дизайн може зробити продукти більш міцними або легше відновити, модернізувати чи переробляти. Це сприятиме кращому відновленню ресурсоцінних матеріалів та компонентів компаніями, що здійснюють утилізацію відходів;

·                   виробничі процеси – неефективне використання ресурсів у виробничих процесах може призвести до втрати бізнес-можливостей та значного утворення відходів. Первинна сировина, включаючи відновлювані матеріали, і далі відіграє важливу роль у виробничих процесах, навіть у циркулярній економіці. Крім того, необхідно сприяти інноваційним виробничим процесам. Наприклад, утворення промислових кластерів дає змогу відходи або побічні продукти однієї галузі залучити як ресурси для іншої;

·                   управління відходами – відіграє центральну роль в економіці замкненого циклу. Ієрархія управління відходами встановлює пріоритетний порядок від запобігання, підготовки до повторного використання, переробки та відновлення енергії до видалення як остаточна опція. Цей підхід спрямований на заохочення тих варіантів, які забезпечують найкращий загальний екологічний результат. Дотримання чи недотримання ієрархії може призвести до високого рівня утилізації ресурсоцінних матеріалів, які будуть повернуті назад в економіку, або неефективної системи, де відходи захоронюються на звалищах чи спалюються потенційно шкідливим способом;

·                   від відходів до ресурсів – посилення розвитку ринків вторинної сировини та повторного використання води. У циклічній економіці матеріали, що можуть бути перероблені, знову вводяться в економічний цикл як нова сировина, підвищуючи безпеку постачання ресурсів. Практика поводження з відходами безпосередньо впливає на кількість і якість вторинних матеріалів, тому важливе значення має