29 березня 2019 року директор Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» доктор економічних наук, професор, академік НААН України М.А. Хвесик і завідувач відділу проблем економіки земельних та лісових ресурсів д.е.н. А.М. Сундук прийняли участь у роботі конференції «Системна взаємодія кадастрів: проблемні питання методологічного, інституційного та інформаційного забезпечення», організованою кафедрою земельного кадастру Національного універсистету біоресурсів і природокористування України.

У виступі з доповіддю «Пріоритети інституційного забезпечення системної взаємодії кадастрів природних ресурсів» акцентовано увагу на тому, що кадастрові системи відіграють важливу роль у процесі природокористування, адже забезпечують системні пріоритети реалізації державної політики (зокрема, при управлінні природними ресурсами, їх раціональному використанні, проведенні оцінки та обліку). Важливою є організація тісної взаємодії таких кадастрових систем, яка має забезпечити більш детальний облік природних ресурсів, урахування їх властивостей та характеристик, можливостей спільного використання, а також поліпшення процедури економічної оцінки природних ресурсів, основою якої є саме система обліку.

Зазначено, що з методологічного погляду, досліджуючи питання інституційного забезпечення, важливо розмежовувати поняття цієї сфери. Зокрема, у багатьох дослідженнях інституційне забезпечення розуміють як сукупність або поєднання певних інститутів, що формують конкретні умови для діяльності суб’єктів сфери природокористування. До складу інституційного забезпечення включають такі поняття, як інституціональне середовище, трансформації та рівновага.

Актуальною складовою інституціонального забезпечення є інституціональні трансформації, які передбачають зміну певних інституціональних елементів з метою поліпшення взаємодії системи кадастрів.Основними пріоритетами таких інституціональних трансформацій є: розробка відповідних правових засад і можлива імплементація зарубіжного досвіду в цій сфері; дослідження системи позитивних ефектів взаємодії системи кадастрів та їх можливого імовірного впливу на окремі галузі економіки; дослідження можливостей формування центру підтримки взаємодії системи кадастрів та обґрунтування інституційних першочергових завдань з розробки програмного забезпечення такої взаємодії.